Напрямами розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників повинні стати:

а) у сфері прямого оподаткування:

* збереження у період до 2010 року дії фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП);

* запровадження спрощеної системи оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва з метою стимулювання їх розвитку у сільській місцевості та створення нових робочих місць;

* забезпечення переходу сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва у закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, на сплату фіксованого сільськогосподарського податку у відсотках обсягу отриманого доходу;

* посилення ролі земельних платежів, вдосконалення методичних підходів до визначення бази їх справляння з метою відображення реальних розмірів рентних доходів та обґрунтування оптимального розміру ставок для належного фінансування розвитку сільських територій.

б) у сфері непрямого оподаткування:

* поетапна відмова від непрямого способу підтримки сільськогосподарського виробництва за допомогою використання спеціальних податкових режимів (у частині врахування вимог СОТ і директив ЄС);

* збереження у період до 2009 року дії спеціальних режимів обкладення податком на додану вартість (ПДВ) сільськогосподарських товаровиробників.

У результаті виконання програми передбачається збільшити обсяг надходження податків і зборів до зведеного бюджету України у 2,5 рази.

Здійснення зазначених заходів дасть змогу підвищити ефективність системи оподаткування у галузі, посилити регулювальну функцію податків та збільшити наповнюваність бюджетів, привести інструменти фінансової підтримки відповідно до вимог СОТ і директив ЄС.

Існують певні невідповідності напрямів розвитку оподаткування, які визначені в Програмі, відносно законодавчої бази.

По-перше, для суб’єктів малого підприємництва вже запроваджені спрощені системи оподаткування обліку та звітності. Однак, оскільки програма розроблена для приведення інструментів фінансової підтримки відповідно до вимог СОТ і директив ЕС, необхідно відмітити, що в країнах ЄС відсутні спрощені системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, натомість поширені інші форми їх державної підтримки:

а) звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності;

б) запровадження спеціальних режимів сплати податку на додану вартість окремих підприємств (насамперед фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів);

в) використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків.

По-друге, згідно закону «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 р.[3, ст.3] об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). А у програмі пропонується сплачувати ФСП у відсотках обсягу отриманого доходу. Таким чином, для виконання умов програми необхідно внести зміни до закону «Про фіксований сільськогосподарський податок» відносно об’єкта оподаткування.

По-третє, на сьогодні, плата за землю входить до складу ФСП і, треба зауважити, що ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року. Однак у 2008 році вартість землі є набагато вищою, ніж у 1995 році, що призводить до недоотримання коштів у бюджет в рамках сплати ФСП. І ще один важливий момент - не існує сучасної законодавчо затвердженої методичної бази щодо оцінки вартості землі сільськогосподарського призначення. На наш погляд, необхідно проводити щорічну індексацію грошової оцінки сільськогосподарських угідь для цілей оподаткування ФСП, що дасть можливість отримати реальну вартість гектару землі сільськогосподарського призначення і збільшити надходження в бюджет від сплати ФСП.

І останнє, незрозумілим є викладення заходів відносно ПДВ – спочатку пропонується відмовитись від непрямого способу підтримки сільськогосподарського виробництва за допомогою використання спеціальних податкових режимів (до складу яких входить ПДВ), а у наступному пункті пропонується збереження у період до 2009 року дії спеціальних режимів обкладення податком на додану вартість сільськогосподарських товаровиробників. Тут необхідно чітко визначитись, чи потрібно державі використовувати спеціальні режими справляння ПДВ для підтримки сільськогосподарського товаровиробника. На наш погляд, назріла необхідність переглянути пільги щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, частково замінивши їх бюджетним фінансуванням. Зменшення податкових пільг дозволить сформувати необхідні стимули для підвищення ефективності виробничого процесу в сільському господарстві і воно є також виправданим з позицій вимог СОТ.

У результаті виконання програми передбачається збільшити обсяг надходження податків і зборів до зведеного бюджету України у 2,5 рази, але не додаються прорахунки, внаслідок чого так суттєво збільшаться податкові надходження.

Прийняття «Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року» в цілому є прогресивним кроком на шляху вирішення проблеми відродження українського села, однак існують певні невідповідності напрямів розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників щодо діючого законодавства. Слід зазначити, що для реалізації Програми Уряду необхідно підготовити законодавчу базу для оподаткування доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Висновок

З огляду на вище вкладене мона зробити наступні висновки:

Виробництво сільськогосподарської продукції є головним чинником економічної безпеки кожної держави і тому повинне розвиватись за всебічної державної підтримки. Однак в умовах податкової та економічної невизначеності в Україні воно розвивається дуже повільними темпами.

Система оподаткування сільського господарства не може витримувати будь якої критики тому що не має під собою науково-економічного підґрунтя. Державна економічна стратегія сільського господарства мало пов’язана з податковою політикою. Податки в агропромисловому комплексі практично не виконують регулюючу функцію. Закладена в основу