Суб’єктами малого підприємництва є [18, c.26]:

· фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і трудових відносин з яких, включаючи членів їх сімей, протягом року перебувають не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500тис.грн.;

· юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середньо облікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу – 500 тис. євро.

Зміни, що торкнулися юридичних осіб, заслуговують на особливу увагу. Так, якщо раніше обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) таких підприємств не повинен був перевищувати 1млн. грн. за календарний рік (виходячи з вимог Указу №456), то у теперішній час обсяг річного валового доходу не повинен бути більше 500 тис. євро (що складає близько 2,37 млн. грн.). З розширенням кола суб’єктів малого підприємництва внаслідок збільшення граничного обсягу валового доходу з’явилися і додаткові обмеження: до суб’єктів малого підприємництва не відносяться ломбарди, суб’єкти підприємництва, які займаються гральним бізнесом, пункти обміну іноземної валюти, виробники та імпортери підакцизних товарів. Незмінним залишилося обмеження за чисельністю найманих працівників – не більш 50 осіб, а також “не віднесення” до суб’єктів малого підприємництва довірчих товариств, страхових компаній, банків, а також суб’єктів підприємницької діяльності, більш 25% статутного фонду яких належить юридичним особам, які не є суб’єктами малого підприємництва.

Як відомо, значна частина суб’єктів малого підприємництва – платники єдиного податку. У багатьох з них виникає питання: чи відобразилася зміна законодавчої бази з питань віднесення до суб’єктів малого підприємництва на обкладанні єдиним податком? Простіше кажучи, чи збільшилася тепер гранична річна виручка «єдинників» до бажаних 500 тис. євро? Але треба стерегтися – Закон №2063 не є законом про оподаткування. Це означає, що збільшення обсягу виручки (більше 1 млн. грн.), а також обмеження для підприємств сфери грального бізнесу, виробників або імпортерів підакцизних товарів і деякі інші не повинні застосовуватися платниками єдиного податку. Тільки з прийняттям Закону про спрощену систему оподаткування і внесенням до нього зазначених змін для суб’єктів малого підприємництва можливі податкові наслідки.

Не слід плутати суб’єктів малого підприємництва з малими підприємствами. Критерій віднесення підприємств до категорії малих, а саме – чисельність працюючих залежно від галузі, до якої належить підприємство, визначений у Законі №887. Наприклад, установи науки і наукового обслуговування відносяться до малих підприємств, якщо чисельність їх працівників не перевищує 100 осіб, а підприємства промисловості і будівництва – 200 осіб. Таким чином, підприємство може бути малим і при цьому не відноситися до суб’єктів малого підприємництва, оскільки не виконуються обмеження за чисельністю (не більше 50 осіб). Такі підприємства, природно, не можуть застосовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності.

Роль і місце малих підприємств в національній економіці найкраще виявляється в виконуваних ними функціях [21, c.63].

1. Вагомий внесок у формування конкурентного середовища. Малий бізнес сприяє становленню конкурентних відносин, оскільки є антимонопольним за своєю природою. Здатність малого бізнесу швидко реагувати на тенденції ринку й розробляти нові товари для задоволення потреб споживачів визнана великими компаніями.

2. Надає ринковій економіці гнучкості, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, особливо, в умовах швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, зростання номенклатури товарів та послуг. Невеликий обсяг виробництва і обмежені ресурси змушують малі підприємства швидко пристосовуватись до нових умов, а великі компанії є менш повороткими в плані пристосування власної стратегії до нових тенденцій в економіці.

3. Прискорення реалізації новітніх технічних та комерційних ідей, наукоємкої продукції. Понад 60% новизни XX ст. створено незалежними винахідниками й невеликими компаніями. Основою таких досягнень є більш вільні організаційні умови на малих підприємствах, більше індивідуального підходу в розробках.

4. Створення нових робочих місць і поглинання надлишкової робочої сили під час циклічних спадів та циклічних зрушень економіки (вирішення проблеми зайнятості).

5. Пом’якшення соціальної напруги, демократизація ринкових відносин, передумова створення середнього класу. Малий бізнес виконує функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ.

Малі підприємства здійснюють свою діяльність у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Вони володіють самостійністю в здійсненні господарської діяльності, розпорядженні готовою продукцією, прибутком, який лишається після сплати податків та інших зобов’язань [14, c.82].

1.2 Доцільність та специфіка розвитку малого бізнесу в перехідній економіці України

Найважливішими чинниками значної ролі малого бізнесу в перехідній економіці є [7, c.122]:

· структурні розриви в економіці, викликані неефективністю командно-адміністративної системи (залежність від важкої промисловості, обмежене виробництво споживчих товарів, неефективна система збуту і нерозвинута галузь роздрібної торгівлі);

· неефективне функціонування державних підприємств (незважаючи на регулятивний захист, державні підприємства не могли конкурувати з ефективнішими приватними компаніями, орієнто-ваними на прибуток);

· низький технологічний рівень вітчизняної промисловості (створив можливості для невеликих компаній, які розробили і запатентували власні технології або використали доступ до іноземних технологій);

· низький рівень життя (низькі доходи і відсутність перспектив на державних підприємствах викликали масовий перехід активних громадян до підприємницької діяльності);

· мотивація одноосібних підприємців істотно відрізняється від нестимульованої діяльності керівників державних підприємств.

Останній чинник підприємницької діяльності відіграв особливу роль у прискоренні перехідних про-цесів. Можна навести ряд аргументів щодо того, що, крім успішних макроекономічних заходів, вжитих у постсоціалістичних країнах, загальний економічний прогрес став наслідком того духу підприємництва, який