рахунками | 10 064 | 640

Прибуток поточного року (з урахуванням нарахованих відсотків), в т.ч.: | 942 856 | 89 

прибуток поточного року (6 кл. мінус 7 кл. плюс 5040); | 1 534 162 | 506208

нараховані доходи за активними операціями | (591 ) | (416 )

Субординований капітал, на який отримано дозвіл на включення до

капіталу, з урахуванням амортизації | 806 663 | 834 

Відвернення | 559 960 | 119 

3005 Інші акції та ЦП у торговому портфелі, що знаходяться у власності

більше 1 року (вкладення у капітал не більше 10%) | 30 | -

3007 Переоцінка акцій та інших ЦП у торговому портфелі, що знаходяться

у власності більше 1 року (вкладення у капітал не більше 10%) | 33 | -

3102 Акції та інші ЦП, випущені банками, у портфелі на продаж | 30 | 30

3105 Інші акції та ЦП у портфелі на продаж (вкладення у капітал більше

10%) | 286 | 286

3135 Інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу | 135 | -

4202 Вкладення в дочірні банки | 425 798 | 92 

4205 Вкладення в інші дочірні компанії | 126 967 | 26 

Страховий резерв, сформований за цінними паперами | (451) | (316)

Обсяг операцій з інсайдерами, здійснених на більш сприятливих умовах | 7 132 | -

Регулятивний капітал | 5 224 159 | 3 581 

Активи, зважені коефіцієнтами ризику | 47 028 064 | 30 027 

Норматив адекватності регулятивного капіталу | 11,11% | 11,93%

Обмеження щодо володіння активами.

Протягом звітного року для поповнення ліквідності ПриватБанк отримував кредити від Національного банку України, а також від інших банків. Виходячи з принципу забезпеченості, ПриватБанк надавав грошове покриття за кредитами у вигляді застави майнових прав на грошові кошти. Ці відносини регламентувалися Законодавством України та умовами укладених між сторонами угод.

РОЗДІЛ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ

Головним джерелом зростання власного капіталу є нерозподілений прибуток банку. Такий підхід до нарощування капітальної бази не розширює коло власників, а отже, дозволяє зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і уникнути зниження дохідності акцій унаслідок збільшення їх кількості в обігу.

Чистий прибуток, що залишився в розпорядженні банку після виплати податків, може бути спрямований на виконання двох основних завдань:

1) забезпечення певного рівня дивідендних виплат акціонерам;

2) достатнє фінансування діяльності банку.

Отже, дивідендна політика банку справляє значний вплив на можливості розширення капітальної бази за рахунок внутрішніх джерел.

Завдання менеджменту полягає у визначенні оптимального співвідношення між величиною прибутку, що спрямовується на поповнення капіталу, та розміром дивідендних виплат акціонерам банку. Низький рівень дивідендів призводить до зниження ринкової вартості акцій банку та спонукає власників до їх продажу, що означає відплив акціонерного капіталу з банку. Така дивідендна політика не заохочує потенційних акціонерів і може створити проблеми під час залучення капіталу в майбутньому, оскільки акції з низькими дивідендами не матимуть попиту на ринку.

Високий рівень дивідендних виплат приваблює акціонерів, але сповільнює процес накопичення капіталу. Це стримує зростання обсягу активних операцій, які генерують доходи банку, та підвищує загальний рівень ризику. Зниження надійності банку також може стати причиною відпливу капіталу через продаж акціонерами своїх акцій, які стають надто ризикованими.

Оптимальною політикою є така, яка максимізує ринкову вартість акцій банку. Дохідність акцій банку має бути не нижчою за дохідність інших видів інвестицій з таким самим рівнем ризику. У розвинутих країнах середній рівень дохідності бан-ківських акцій становить 14—17 %.

Одним із важливих факторів впливу на можливості банку залучати капітал у майбутньому є стабільність дивідендної політики. Для підтримання сталого рівня дивідендних виплат банки останнім часом дедалі більшу частину своїх прибутків спрямовують саме на виплату дивідендів за акціями. Це пов’язано як з підвищенням вимог з боку акціонерів, так і з тенденцією загального зниження дохідності банківської діяльності. Так, банками США протягом останнього десятиріччя близько 80одержаного чистого прибутку було спрямовано на виплату дивідендів.

ВИСНОВКИ

Основною складовою власного капіталу банку, як за значен-ням, так і за величиною, є статутний капітал, що формується з акціонерного або приватного капіталу емісією акцій чи внесків засновників. Статутний фонд може створюватися лише за раху-нок власних коштів учасників чи акціонерів. Не допускається йо-го формування за рахунок банківських кредитів, коштів неприбут-кових організацій (таких, які за статутом не мають права на здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку), бюджет-них коштів, які мають інше цільове призначення.

Загальний аналіз капіталу банку передбачає визначення його основних складових (основний та додатковий капітал, за вилу-ченням відвернень) та виділення статутного капіталу в окре-мий показник.

Загальний аналіз капіталу банку здійснюють за стандарт-ною методикою, яка передбачає застосування методичних прийомів вертикального та горизонтального аналізу

Загальні зміни, що відбулися в обсязі і структурі капіталу, заслуговують на позитивну оцінку.

В досліджуваному періоді загальний обсяг капіталу збільшив-ся на 2 040 тис. грн., що склало 11,9% по відношенню до обсягу капіталу на початок періоду. Темпи приросту основного капіта-лу (14,2%) випереджали темпи приросту додаткового капіталу (9,0%). Згідно з Інструкцією НБУ додатковий капітал не пови-нен перевищувати суму основного капіталу, тому випереджа-ючі темпи приросту додаткового капіталу небажані.

Низький темп приросту статутного капіталу (1,1%) можна оцінити тільки порівнявши його розмір з нормативом мінімаль-ного розміру статутного капіталу (Н2), встановленого НБУ. У наведеному випадку статутний фонд трохи перевищує встановлений норматив, перерахований у національну валюту. На момент аналізу Н2=7404 тис. грн.., що відповідає І млн. ЕВРО. Таким чином, подальше зростання статутного капіталу недо-цільне.

Оцінюючи структуру капіталу та зміни, які в ній відбулися за досліджуваний період, можна визначити