Базою дослідження є комерційний банк ВАТ «Родовід Банк».

Інформаційною базою є первинні та кінцеві статистичні дані, законодавчі та нормативні акти, періодичні видання, баланс підприємства-позичальника, а також дані фінансової та аудиторської звітності ВАТ «Родовід Банк».

Наукова новизна отриманих результатів полягає в свіжому підході до визначення поняття «кредитний ризик». Так як, визначення кредитоспроможності клієнта є одним з найважливіших методів зниження кредитного ризику і успішної реалізації кредитної політики в роботі розглянуто моделі оцінки кредитоспроможності позичальника і шляхи підвищення рівня управління кредитним ризиком.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що теоретичні положення дипломної роботи доведені до конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності управління кредитним ризиком. Комерційні банки можуть використовувати отримані наукові результати і висновки в процесі вибору моделей оцінки кредитоспроможності та при розробці методів підвищення управління кредитним ризиком.

Обсяг та структура роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури, додатків. Вона викладена на 96 сторінках, ілюстрована 12 таблицями, 10 рисунками та 3 додатками. Список літератури включає 109 найменувань.

У вступі викладено актуальність теми, об’єкт і предмет дослідження, методи його проведення, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні і методологічні основи кредитних ризиків та управління ними в банківській діяльності” розглянуто кредитну діяльність комерційного банку, структуру та місце кредитного ризику в системі ризиків, а також нормативно-правове регулювання.

У другому розділі “ Моделювання механізму оцінки кредитного ризику” висвітлено концептуальні механізми аналізу оцінки кредитоспроможності позичальника, проведений економіко-статистичний аналіз рівня кредитоспроможності позичальника, а також проведено дослідження кредитного ризику методом Монте-Карло.

У третьому розділі “ Вдосконалення процедури мінімізації кредитного ризику ” проаналізовано світовий досвід оптимізації кредитного ризику, також запропоновані напрямки поліпшення захисту від впливу кредитного ризику.

РОЗДІЛ І. Теоретичні і методологічні основи кредитних ризиків та управління ними в банківській діяльності

1.1. Кредитна діяльність комерційного банку

В цьому пункті першого розділу своєї дипломної роботи ми розглянемо і дослідимо теоретичну базу кредитної діяльності комерційного банку, адже, це «відкриє» першу сторінку в аналізі і дасть інформативну і термінологічну основу.

Банківська система сьогодні - це одна з найважливіших та невід’ємних структур ринкової економіки. Історично розвиток банків та товарного виробництва, обігу йшли поруч i тісно переплітались. Банки при цьому формувались як фінансові посередники, що залучають капітали, заощадження населення та інші грошові засоби, котрі вивільнюються в ході господарської діяльності, i надають їх у тимчасове користування іншим агентам, що потребують додаткового ресурсного капіталу. Ставши інституцією фінансового перерозподілу вартості, у даний час комерційні банки можуть запропонувати клієнтам до 200 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Проте є наявний визначений базовий перелік, без якого банк не може існувати та нормально функціонувати. До таких фундаментальних операцій банку звичайно відносять:

- приймання депозитів;

- здійснення грошових платежів та розрахунків;

- надання кредитів. [22, c.175]

Законодавством України встановлено, що банки - це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених Законом України "Про банки i банківську діяльність".

Розглянемо детальніше основу активної діяльності комерційного банку - надання позичальнику кредиту, оскільки найбільша частина активів банку вкладається саме у кредитні операції.

Банківський кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковостi, платності та цільового характеру використання. Дане визначення банківського кредиту випливає із самої мети банківського бізнесу, тобто отримання зиску за рахунок вмілого, раціонального та безпечного вкладення банківського капіталу.

Принцип тимчасового користування, повернення та строковостi означає, що кредит повинен бути повернутий банку позичальником не пізніше обумовленого при наданні позики терміну. Принцип платності за кредит передбачає право банку справляти плату у вигляді процента за користування позикою, котра власне є основним джерелом традиційних доходів комерційного банку й складає зміст банківського бізнесу. Принцип цільового використання кредиту визначає вкладення позичкових коштів у конкретні цілі діяльності позичальника. [33, c.48]

З іншого боку, кредит – це економічні відносини між юридичними (у даній роботі ми розглядаємо відносини, коли юридичною особою, що надає кредит, є банк), фізичними особами та державою з приводу перерозподілу вартості на вищевказаних засадах.

Якщо кредитором є комерційний банк, то можна виокремити наступні види економічних відносин, пов'язаних із кредитом:

1. Найпоширеніші – кредитні відносини між банком з одного боку та підприємствами, господарськими організаціями i товариствами з іншого. Саме такі відносини найкраще відповідають умовам розвинутих товарно-грошових відносин, що мають місце у ринковій економіці.

2. Кредитні відносини між банками та державою. У даний час комерційні банки беруть непряму участь у кредитуванні держави, купуючи облігації державних позик у її генерального агента - Національного банку України, тобто шляхом інвестування капіталу у державні цінні папери.

3. Кредитні відносини між банком та населенням для придбання фізичними особами споживчих товарів тривалого користування та послуг.

4. Міжбанківські кредитні відносини. Зазвичай цей вид кредитних відносин використовується банками для підтримання необхідних нормативів та показників банківської діяльності, а також негайного виконання своїх зобов'язань перед іншими кредиторами.

Комерційний банк у залежності від потреб та можливостей позичальника, а також інтересів самого