Контокорентний кредит - такий вид кредиту, при якому банк бере на себе оплату всіх поточних зобов'язань клієнта незалежно від залишку на поточному рахунку протягом визначеного терміну і враховує свої вимоги до клієнта на спеціальному рахунку. Погашенню підлягає сума, обчислена в результаті заліку взаємних вимог банку й клієнта на визначену дату. На відміну від овердрафту при контокорентному кредиті протягом обумовленого сторонами терміну не відбувається нарахування плати за кожен одиничний випадок перевитрати суми залишку на рахунку

Форфейтинг – кредитування експортера шляхом купівлі зі знижкою спеціалізованою фірмою-форфейтером векселів, виданих (акцептованих) імпортером. Форфейтер приймає на себе комерційний ризик, пов'язаний з неплатоспроможністю імпортера. Особливість форфейтинга полягає в тому, що при купівлі векселя дисконт є визначеною сумою і протягом усього терміну кредитування не змінюється, незважаючи на зміну кредитних процентних ставок на ринку капіталів.

Завдання і функції Національного банку України щодо про-ведення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організації міжбанківських розрахунків, координації діяльності банківської системи в цілому визначають пріоритетні напрями діяльності банківсь-кого нагляду.

Головне завдання банківського нагляду — створення ефек-тивної системи захисту інтересів кредиторів і вкладників, опе-ративне реагування на події, що дестабілізують діяльність бан-ківської установи. Основні принципи (їх усього 25) дієвого нагля-ду сформулював у квітні 1997 р. Базельський комітет з банків-ського регулювання. Це мінімальні вимоги, які кожна країна доповнює, виходячи з властивих тільки їй умов і можливих ри-зиків. Службою банківського нагляду НБУ розроблено план стра-тегічного розвитку банківської системи України. Одним із най-важливіших пунктів цього плану є розробка відповідно до міжна-родних стандартів порядку формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків, що дасть змогу створити раціональну методику оціню-вання якості кредитних вкладень банків, ефективного управ-ління кредитними ризиками.

Кредитна діяльність українських комерційних банків регла-ментується Законом України "Про банки і банківську діяль-ність", нормативними актами Національного банку України, статутами комерційних банків і кредитними договорами. [1]

Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення і використан-ня коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня процентних ставок і комісійних винагород. Вони відповідають за свої зобов'язання перед клієнтами всім належним їм майном і коштами. Рішення щодо надання кредиту позичальникові, незалежно від розміру цього кредиту, приймається колегіально (правлінням банку, кредитним комітетом, комісією тощо) біль-шістю голосів і оформлюється протоколом. (Кириченко, 693)

Основним нормативним документом, на підставі якого ко-мерційні банки України здійснюють свою кредитну діяльність, є положення Національного банку України "Про кредитування", затверджене постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Прав-ління НБУ від 22 квітня 1996 р. № 97, від 17 лютого 1997 р. № 35, від 4 квітня 1997 р. № 80 і листом НБУ від 10 жовтня 1995 р. № 306). Цей документ регламентує кредитні відносини між Національним банком України і комерційними банками, між комерційними бан-ками і позичальниками, визначає основні принципи проведення кредитної політики комерційних банків, процедуру підписання кредитних угод між банками і суб'єктами господарської діяль-ності, встановлює правові основи регулювання міжбанківських кредитів, а також відповідальність сторін кредитних операцій за різні види порушень умов кредитних угод.

Серед основних принципів проведення кредитної політики, визначених НБУ, слід назвати такі.

1.

2.

3.

Діяльність банків, пов'язана з кредитуванням в іноземній валюті, регулюється цілою низкою нормативних документів Національного банку України, а також документів інформа-тивного характеру:

1. Лист Національного банку України "Про кредитування в іноземній валюті під гарантії Уряду і Національного банку Украї-ни" від 20 грудня 1994 р. № 16014/1179-6959. Цей документ дає роз'яснення щодо порядку одержання резидентами України кредитів в іноземній валюті від нерезидентів і підкреслює, що таке кредитування має проводитись тільки за участю комерцій-них банків і можливе виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ. З цього листа випливає, що НБУ згідно з чинним законодавством не має права надавати будь-які гарантії суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності; уряд України надає гарантії тільки щодо міждержавних кредитів.

2.

3.

4.

5.