Положення "Про порядок надання резидентам України індивідуальних ліцензій на одержання кредитів в іноземній ва-люті від іноземних кредиторів", затверджене постановою Прав-ління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 244, реєстраційний № 293 від 28 вересня 1995 р. Положенням регламентуються такі основні етапи кредитування, як ліцензування Національним банком України кредитів в іноземній валюті, а також аналіз документів позичальника. Відповідно до цього Положення одержання рези-дентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів відбувається: у межах ліміту зовнішнього боргу України, який щорічно затверджується Верховною Радою; тільки для проведен ня діяльності, передбаченої їхніми статутними документами; тільки для цільового фінансування конкретного проекту; тільки через систему відкритих уповноваженими банками або НБУ (Центр міждержавних розрахунків Національного банку Украї-ни) кореспондентських рахунків у зарубіжних країнах; тільки в безготівковій формі; за рахунок валютних надходжень від усіх видів зовнішньоекономічної діяльності.

7. Положення про порядок здійснення консорціумного кре-дитування (затверджено постановою Правління Національного банку України від 21 лютого 1996 р. № 37).

У лютому 1993 р. Національним банком України було затвер-джено "Порядок проведення банками операцій з векселями", який встановив порядок надання вексельних кредитів і прове-дення банками комісійних операцій з векселями.

Згідно з нормативними документами НБУ кредити, які надаються банком, поділяють на такі:

1. За термінами користування:

- короткострокові — до 1 року;

- довгострокові — понад 1 рік.

2. За забезпеченням:

- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінни-ми паперами);

- гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи);

- з іншим забезпеченням (доручення, поліс страхової органі-зації);

- незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику:

- стандартні;

- з підвищеним ризиком.

4. За методами надання:

- у разовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантійні (із попередньо обумовленою датою надання, за потребою, зі стягуванням комісії за зобов'язання).

5. За термінами погашення:

- одноразово;

- на виплат;

- на вимогу кредитора або заявку позичальника;

- з регресією платежів; [52, c. 698]

Розділ ІІ. Моделювання механізму оцінки кредитного ризику

2. 1. Аналіз існуючих методик оцінки кредитоспроможності позичальника

Різноманітність визначень кредитоспроможності позичальника і складність самої її оцінки обумовлюють застосування безліч підходів до рішення даної проблеми.

Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен взаємно доповнює один одного. Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій.

Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування і т.п.

У процесі надання кредитів перед будь-яким банком постає необхідність оцінки кредитоспроможності позичальників, її достовірність істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом.

Кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. [56, c. 38]

У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку. Так, у практиці американських банків застосовується правило «5С» як абревіатура від перших літер базових критеріїв кредитування:

- Character (характер);

- Capacity (спроможності);

- Capital (капітал);

- Collateral (забезпечення);

- Conditions (умови).

«Характер» позичальника – це перш за все його ділова репутація, ступінь відповідальності, спроможність погашати борги. «Спроможності» позичальника визначаються за допомогою глибокого аналізу його фінансового стану, доходів і витрат та перспектив їх динаміки у майбутньому. При цьому особлива увага приділяється тому, що позичальник практично має тільки три джерела для погашення кредиту:

- поточні грошові надходження (cash inflow);

- продаж активів;

- нові позики на грошовому ринку.

Важливе значення має для банку такий критерій, як «капітал» фірми: ретельно аналізується його розмір, структура, співвідношення з іншими статтями активів та пасивів.«Забезпечення» кредиту дослідження конкретних форм і видів забезпечення, визначення його достатності, якості, а також встановлення ринкової вартості та ступеня ліквідності кредитної застави.«Умови» - це загальні економічні умови, що визначають ринкову ситуацію та справляють вплив на становище як банку, так і позичальника: стан економічної кон'юнктури, наявність конкуренції, податкова політика, механізм ціноутворення тощо.

Комерційні банки європейських країн використовують різні системи оцінки кредитоспроможності позичальників, найвідомішими серед яких є системи PARTS, CAMPARI, назви яких також виступають як абревіатури від перших літер слів, що визначають ключові умови кредитування.

Наприклад, «PARTS»:

- Purpose (цілі кредитування);

- Amount (розмір кредиту);

- Repayment (механізм погашення кредиту);

- Terms (строк, на який надається кредит);

- Security (забезпечення кредиту).

Згідно з положенням НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 6 липня 2000 р. вимоги щодо оцінювання фінансового стану позичальника, рекомендовані НБУ, є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії такої оцінки, що підвищують вимоги до позичальників з метою адекватного оцінювання кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Одним з елементів оцінювання кредитоспроможності є з’ясування персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами в минулому.

Основними показниками високої кредитоспроможності фізичної особи являються:

- Стійкі позитивні грошові потоки, які підтверджуються документально, з врахуванням перспективи на 6 місяців Високі моральні якості;

- Стабільність відносин в сім’ї та на роботі;

- Якісне забезпечення кредиту.

Результатом перевірки фінансового стану клієнта є віднесення його до одного з класів:

Клас А – фінансова