2.2. Особливості правового статусу Національного банку України як учасника фондового ринку

У ринковій економіці центральний банк є ключовою ланкою кредитно-грошової системи та виступає головним органом державного регулювання макроекономічних процесів [43, c. 5]. Загальний правовий статус НБУ як ключового елемента банківської системи досить детально вивчений за останні роки [28, c. 56-68; 43, c. 21-40; 48, c. 7-23]. У зв’язку із чим, обмежимо наш аналіз виключно контекстом нашого дослідження. Проте перед тим як безпосередньо перейти до теми нашого розділу, слід окреслити вихідні основи правового статусу НБУ, на основі яких буде будуватися наш аналіз правового статусу НБУ на ринку цінних паперів.

Передовсім слід зазначити, що правове становище НБУ як учасника фондового ринку базується на загальному правовому статусі, який закріплений Конституцією України, Законом України «Про Національний Банк України» та актами самого НБУ. Уся діяльність НБУ на ринку цінних паперів підпорядкована та визначається покладеними на нього конституційними функціями, які деталізовані у Законах України та нормативних актах НБУ. Відповідно до ст. 99 Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України – гривні. Це ж положення випливає із п. 1 ст. 6 Закону України «Про Національний Банк України». Крім основної, в Законі України перераховуються також інші функції [6]. Проте слід зазначити, що виконання інших функцій є передовсім конкретизацією основної функції НБУ та визначається нею. Іншими словами, виконання функції підтримки стабільності національної валюти відрізняє Національний банку із решти банків, а всі інші функції підпорядковані основній функції. Мета створення НБУ відрізняє його правовий статут від правового статусу комерційних банків. Якщо останні створюються з метою отримання прибутків від банківських та деяких інших операцій, то центральний банк створюється передовсім для досягнення визначених державних цілей, у даному випадку фінансово-кредитної сфери. Таким чином, в основі діяльності НБУ на відміну від комерційних банків лежить не приватні інтереси акціонерів та учасників, а публічні інтереси держави, навіть якщо ця діяльність спрямована на отримання прибутку. Таким чином, правовий статус НБУ на ринку цінних паперів відрізняється від статусу комерційних банків тим, що в діяльності НБУ при здійсненні операцій на ринку цінних паперів публічно-правовий елемент має перевагу перед приватноправовим.

Для реалізації покладеної на НБУ конституційної функції, він наділений відповідною компетенцією. Компетенція НБУ, також як компетенція комерційних банків носить спеціальний характер. Тобто, НБУ має тільки ті повноваження, права та обов’язки, які передбачені законодавством. Закон України обмежує компетенцію НБУ за рахунок спеціальних заборон на окремі види діяльності. До таких заборон, які, по суті, аналогічні обмеженням діяльності комерційних банків, відносять заборону на здійснення операцій із нерухомістю (за винятком тих, які призначені для забезпечення діяльності НБУ), а також здійснення торгової, виробничої, страхової та іншої діяльності.

Особливий інтерес представляє обмеження, повезене із забороною бути учасником чи акціонером банків та інших підприємств, установ [6]. Це положення означає заборона на купівлю будь-яких цінних паперів (акцій, інвестиційних сертифікатів), які посвідчують участь у статутному фонді інших юридичних осіб (українських та іноземних). Відповідно, коло цінних паперів, стосовно яких НБУ може здійснювати інвестиційну діяльність, обмежується через виключення із нього пайових цінних паперів. Слід запропонувати, що таке обмеження поширюється також на похідні цінні папери, базовим активом яких є пайові цінні папери.

Слід зазначити, що вище переховані обмеження не поширюються на випадки: (1) купівлі з метою покриття заборгованості НБУ яких-небудь прав чи активів при умові відчуження їх у найкоротші строки [п. 2.1, ст. 71]. При цьому в ЗУ не уточнює, що розуміється під «найкоротшими строками»; (2) здійненні операцій, які перераховані у ст. 42 Законі України «Про Національний Банк України». Такими є операції щодо купівлі-продажу на вторинному ринку цінних паперів. Ніяких вказівок на обмеження щодо переліку цінних паперів, з якими НБУ може здійснювати операції купівлі-продажу на вторинному ринку, у даній статті не вказується. Таким чином, залишається незрозумілим, чи виключається із переліку таких цінних паперів пайові цінні папери та їх похідні інструменти; та (3) участь у капіталах інших підприємств, установ, які забезпечують діяльність НБУ [6]. Тут також не уточнюється, за яким критерієм слід встановити, що те чи інше підприємством «забезпечує діяльність НБУ».

Крім вище перехованих обмежень, НБУ забороняється надавати прямі кредити у національній та іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України відповідно до ст. 54 Закону України «Про Національний Банк України», а також використовувати золотовалютні резерви для надання кредитів та гарантій, а також інших зобов’язань резидентам та нерезидентам України (п. 3, ст. 48) [6]. В аспекті нашого дослідження, останнє положення представляє інтерес, оскільки відповідно до ст. 47 Закону України «Про Національний Банк України» у склад золотовалютного резерву входять, крім іншого, і цінні папери (крім акцій), оплачені в іноземній валюті, а також