прав – грошові, товарні, корпоративні, від строку обігу – строкові, без визначеного строку обігу, від форми існування – документарні, бездокументарні, від типу використання – інвестиційні, неінвестиційні; від форми випуску – емісійні, неемісійні; від характеру обігу – ринкові, неринкові; від рівня ризику – ризикові, малоризикові, безризикові; від наявності доходу – дохідні та ті, які не мають доходу; від форми вкладання коштів – боргові, пайові; від економічної суті – основні, похідні; від мети випуску – фондові, комерційні; від походження виділяють – вітчизняні, цінні папери іноземних емітентів; від отримання доходу – цінні папери з постійним доходом, з інтервальним доходом, з разовим доходом; від можливості обміну конвертовані та неконвертовані; залежно від ступеня захисту – папери зі ступенем захисту: високим; середнім; низьким; нульовим. Також встановлено, що в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: 1) пайові цінні папери; 2) боргові цінні папери; 3) іпотечні цінні папери; 4) приватизаційні цінні папери; 5) похідні цінні папери; 6) товаророзпорядчі цінні папери.
4. Діяльність банків на ринку цінних паперів – це сукупність операцій банку, які виконуються відповідно до чинного законодавства, а також у межах відповідних дозволів, об’єктом яких виступають окремі види цінних паперів. Встановлено, що діяльність банків на ринку цінних паперів не є банківською діяльністю, а являє собою окремий вид діяльності банків щодо здійсненню операцій стосовно цінних паперів. Такими операціями, зокрема, є емісія власних цінних паперів, організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтигн), випуск, купівля, продаж та обслуговування векселів; здійснення інвестицій в акції інших юридичних осіб, довірче управління цінними паперами за договором із юридичними та фізичними особами; депозитна діяльності та діяльність щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
5. Зроблено висновок, що основою діяльності НБУ на ринку цінних паперів є здійснення конституційної функції підтримки стабільності національної валюти – гривні. В основі діяльності НБУ на відміну від комерційних банків лежить не приватні інтереси акціонерів та учасників, а публічні інтереси держави, навіть якщо ця діяльність спрямована на отримання прибутку. Повноваження НБУ на ринку цінних паперів слід поділити залежно від ролі, у якій він виступає на даному ринку: у ролі органу державного правління, наділений владними повноваженнями та у ролі суб’єкта приватного права. НБУ як регулятор правовідносин на ринку цінних паперів наділений повноваженнями щодо: розробки та прийняття нормативних актів, які регулюють правовідносини з участю банків та інших кредитно-фінансових організацій на ринку цінних паперів (нормотворча компетенція НБУ), а також контролю за їх виконання (компетенції по нагляду).
6. Встановлено існування наступних заборон для НБУ на здійснення окремих видів діяльності, до яких слід віднести, зокрема, заборону бути учасником чи акціонером банків та інших підприємств, установ, заборону надавати прямі кредити у національній та іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України тощо. З’ясовано також, що на даний час єдиними видом цінного паперу, що випускається НБУ, є депозитний сертифікат, а основним інструментом вторинного ринку, на якому НБУ здійснює операції купівлі-продажу, є державні цінні папери.
7. Зроблено висновок, що правова основа участі комерційного банку щодо цінних паперів виникає, головним чином, після отримання останнім банківської ліцензії, тобто після набуття правосуб’єктності у повному обсязі. Іншими словами, участь банку на ринку цінних паперів залежить, у першу чергу, від наявності в останнього банківської ліцензії, не дивлячись на те, що банківська ліцензія не має прямого відношення до предмету, з приводу якого складаються відносини за участю банків на ринку цінних паперів. Саме у цій залежності полягає основна відмінність правового становища комерційного банку від інших учасників ринку цінних паперів.
8. Встановлено, що комерційні банки на ринку цінних паперів здійснюють наступні повноваження: торгівля цінними паперами (включаючи андерайтинг, комісійні та комерційні операції), депозитна діяльність зберігача цінних паперів, ведення реєстру власників іменних цінних паперів, довірче управління цінними паперами, а також діяльність щодо проведення розрахунків при здійсненні клірингу. В цілому виділяють наступні правові режими здійснення банками діяльності на ринку цінних паперів: емісійна, інвестиційна та професійна діяльність
9. У правовому регулювання банківської діяльності на ринку цінних паперів можна виділити наступні недоліки та запропоновано наступні заходи щодо удосконалення правового режиму діяльності банків на ринку цінних паперів. Так,
- чинне законодавство не містить положення, із якого випливало, що дозвільний режим не застосовується стосовно емісії акціонерними комерційними банками власних акцій, що є необхідною умовою його створення. Відповідно емісія акцій також підпадає під дозвільний режим здійснення таких операцій, і для її здійснення, як і у випадку з емісією інших цінних пекарів, необхідно одержати дозвіл НБУ. Виходом із ситуації, яка склалася, вбачається у прийняття змін до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка б передбачала виключення із дозвільного порядку здійснення банками емісії власних цінних паперів;
- на даний час ставиться знак рівності між депозитними та ощадними сертифікатами, що суперечить чинному законодавству, оскільки жодної мови про депозитний сертифікат у Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» не йдеться. Відповідно, якщо повністю дотримуватися вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», то можна зробити висновок, що депозитний сертифікат не є цінним папером, а діяльність банків щодо його випуску – незаконна.
Вихід із вказаної ситуації вбачається у прийняття змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий
