Таким чином, цінні папери одночасно є засобами закріплення прав і відображають права, які здійснюються через використання цінних паперів.

Правова суть. Права, засвідчені іменним цінним папером, передаються в порядку, установленому для поступки вимог (цесії). Передача прав за цінним папером на пред'явника здійснюється з фактичною передачею цінного папера. Права за ордерним цінним папером передаються на основі індосаменту (передавального напису). У випадках, передбачених законом, для здійснення і передачі прав, засвідчених цінним папером, достатньо доказу їх закріплення в спеціальному реєстрі [67, c. 24].

Цінні папери як об'єкт цивільного права мають важливе юридичне значення.

По-перше, створені реальні механізми, що забезпечують відчуження або перехід цінних паперів від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва.

По-друге, цінні папери, як документи, що засвідчують майнові права, не можуть бути обмежені в обороті інакше як за прямою вказівою закону. Цінні папери як об'єкти цивільного права зараховуються до речей (у широкому значенні цього слова) як об'єкти операцій. Очевидно, папір стає цінним не сам по собі, а тому що виражає право на щось, що має цінність. Тому цінним папером визнається не кожен документ, що свідчить про право на цінність, а тільки той документ, у якому право на цінність ставиться в тісний зв'язок з даним папером.

Юридичне значення цінних паперів, крім фіксації і посвідчення певних прав, також реалізується з дотриманням певних вимог до них і закріплює за їх власниками права, засвідчувані цими паперами. Цінний папір - це не гроші і не матеріальний товар. Його цінність полягає в тих правах, які він, як специфічний грошовий документ, дає своєму власнику. Зміни співвідношень різних майнових прав з приводу володіння, кредитування, розпорядження та управління цінними паперами складають основу фондового ринку. Як юридична категорія цінні папери засвідчують такі права: володіння самим цінним папером; посвідчення майнових і зобов'язальних прав; право управління; посвідчення передачі; отримання власності.

Дані права закріплюються за власниками цінних паперів у нормах чинного законодавства.

Форма закріплення прав залежить від способу легітимації (позначення) управомоченої особи. З цієї позиції розрізняють легітимаційні та іменні цінні папери із зазначенням імені власника на бланку папера і в спеціальному реєстрі (акції та облігації); пред'явницькі (облігація, вексель, коносамент, просте і подвійне складські свідоцтва, або варанти, застава) - без зазначення імені власника; ордерні (чек, вексель) – із зазначенням суб'єкта права, що указується відповідним наказом або передавальним написом; товарні розпорядчі (коносамент, варант) - установлюють якість і кількість товару, їх передача прирівнюється до передачі товару. Для здійснення прав пред'явницький цінний папір має бути пред'явлений, іменний цінний папір - повинен бути відображений в реєстрі, ордерний цінний папір має бути пред'явлений, товарний розпорядчий цінний папір – оформлений належним чином із заповненням усіх реквізитів і пред'явлений. Одні й ті самі цінні папери можуть установлювати різні права [63, c. 101].

1.2. Класифікація цінних паперів

Велика кількість цінних паперів робить необхідною як для теорії, так і для практики їх класифікацію з метою повного визначення їх правової природи. Класифікація цінних паперів – поділ цінних паперів на типи, види та підвиди.

За економічною суттю існуючі в сучасній світовій практиці цінні папери спеціалісти поділяють на два великі класи, кожний з яких об'єднує в собі сукупність типів і видів: основні та похідні цінні папери. При цьому під типом цінного папера розуміють його істотні властивості, спосіб виникнення.

Основні цінні папери – це цінні папери, в основу яких покладені майнові права на будь-який реальний актив.

При цьому серед основних цінних паперів виділяють два типи - первинні і вторинні цінні папери. Первинні цінні папери базуються на активах, до кола яких не входять інші цінні папери (наприклад акції, облігації, векселі). Вторинні цінні папери – це цінні папери, які випускаються на підставі первинних цінних паперів (наприклад депозитні розписки, сертифікати акцій).

Під похідними цінними паперами розуміють цінні папери, за допомогою яких виражається форма майнового права (зобов'язання), що виникає у зв'язку зі зміною ціни базисного активу (наприклад ф'ючерсні та форвардні контракти) [63, c. 104].

Подальша класифікація цінних паперів передбачає виділення видів за певними суттєвими ознаками. Вид цінного папера – це його сутність, якісна визначеність, яка відрізняє його від інших цінних паперів. До основних видів цінних паперів належать: акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, казначейські зобов'язання, приватизаційні цінні папери, заставні.

Підвид цінного папера – це більш дрібний поділ видів цінних паперів, який відображає їх особливості і властивості (наприклад: акція - вид цінного папера, іменна акція – підвид акції як цінного папера).

У свою чергу, підвиди цінних паперів поділяються на різновиди. Наприклад, безкупонні облігації можуть бути виграшними і дисконтними, а виграшні безкупонні облігації – такими, що постійно беруть участь у розіграшах або беруть участь у розіграшах до настання певної умови (строку).

Крім названих загальних класифікацій існує велика кількість інших залежно від різних класифікаційних ознак та їхніх груп.

На ринку цінних паперів України здійснює обіг значна кількість видів цінних паперів, які поділяються та класифікуються за різними ознаками. Існує кілька класифікацій цінних паперів залежно від їхніх ознак та особливостей обігу на ринку цінних паперів.

Залежно від емітента цінні папери поділяються на: державні цінні папери; цінні папери органів місцевого самоврядування; цінні папери приватних осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» емітент – це юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів