Як бачимо, у чинному законодавстві немає єдності з приводу однозначного тлумачення цього поняття. При цьому слід зазначити, що іноді в нормативних актах використовують інші поняття як синоніми терміна «емітент». Прикладом може бути Господарський кодекс України, який замість поняття «емітент» використовує поняття «суб'єкт господарювання».

Дана класифікація цінних паперів, як бачимо, випливає з визначення поняття «емітент цінних паперів».

Державні цінні папери – цінні папери, які випускаються органами державної влади від імені України. Державні цінні папери випускаються в основному для залучення тимчасово вільних грошових коштів і розміщуються як на міжнародних ринках цінних паперів, так і на внутрішньому ринку цінних паперів України. Найбільш яскравим прикладом державних цінних паперів є облігації зовнішніх державних позик і казначейські зобов'язання республіки.

Цінні папери органів місцевого самоврядування – це цінні папери, емітентом яких є держава в особі Кабінету Міністрів України та місцевих рад. Як приклад можна навести облігації внутрішніх і місцевих позик.

Цінні папери приватних осіб – це цінні папери, які випускаються приватними (фізичними чи юридичними) особами і рішення про емісію яких не залежить від волі держави в особі і органів державної влади.

Залежно від способу легітимації (позначення) уповноваженої особи цінні папери поділяються на: цінні папери на пред'явника; іменні цінні папери; ордерні цінні папери.

Цінні папери на пред'явника – це цінні папери, зі змісту чи форми яких випливає, що суб'єктом права визнається особа, яка фактично володіє цінним папером (фізичне володіння). За даними цінними паперами боржник зобов'язаний надати виконання І володільцю цінного папера, не вимагаючи при цьому, крім пред'явлення документа, будь-якої додаткової легітимації. Дані цінні папери мають підвищену оборотоспроможність, оскільки для передачі іншій особі прав достатньо простого їх вручення цій особі. Прикладом цінного папера на пред'явника можуть бути: акції на пред'явника, облігації на пред'явника, ощадні сертифікати на пред'явника [63, c.105].

Іменні цінні папери – це цінні папери, у яких чітко визначено особу, якій належить право, виражене в цьому цінному папері. Існує думка, що засвідчені іменним цінним папером права передаються в порядку, установленому для поступки вимоги (цесії). Проте в юридичній літературі зустрічаються думки стосовно того, що іменні цінні папери не можуть передаватися в порядку цесії. Це обґрунтовується таким чином: право на іменні цінні папери переходить до набувача з моменту внесення запису про це в реєстр зобов'язаної за цим цінним папером особи. Дана позиція є найбільш прийнятною для теорії обігу іменних цінних паперів. Прикладом можуть бути іменні акції, іменні облігації, векселі та ін.

Ордерні цінні папери – це цінні папери, у яких указаний суб'єкт права і за якими боржник зобов'язаний виконати зобов'язання вказаній у цінному папері особі чи за наказом такої особи новому суб'єкту, який, у свою чергу, вправі за допомогою аналогічного наказу передати ордерний цінний папір іншій особі. Наказ при цьому оформляється за допомогою передавального напису, який називається індосаментом, а особа, на користь якої здійснюється такий напис, називається індосатом. Володілець ордерного цінного папера легітимується як пред'явленням цінного папера, так і неперервним рядом передавального напису. При цьому неперервність визначається за суто формальними ознаками: необхідно, щоб під кожним передавальним написом стояв підпис особи, яка вказана в попередньому написі як індосат. Прикладом ордерних цінних паперів можуть, бути чеки, коносаменти та ін.

Залежно від природи виражених у цінних паперах прав цінні папери поділяються на: грошові; товарні; корпоративні.

Грошові цінні папери – це цінні папери, які закріпляють права на отримання грошової суми. Найбільш характерними для цього виду цінних паперів є векселі, чеки, облігації, ощадні сертифікати.

Товарні цінні папери – цінні папери, які закріплюють певні речові права на товари, що знаходяться на тій чи іншій підставі у володінні іншої особи. До товарних цінних паперів належать коносаменти, складські свідоцтва, закладні.

Корпоративні цінні папери – цінні папери, які закріплюють право їх володільця на участь в управлінні справами емітента. Такими цінними паперами є акції.

Залежно від строку обігу цінні папери поділяються на: строкові; без визначеного строку обігу.

Строкові цінні папери – це цінні папери, які мають чітко визначений строк обігу. Права за строковими цінними паперами можуть передаватись на протязі строку обігу цінного папера. Розрізняють довгострокові цінні папери, строк обігу яких становить понад 5 років; середньострокові цінні папери, строк обігу яких становить до 5 років; короткострокові, - строк обігу яких менше 1 року. При цьому строк обігу визначається умовами емісії, а також указаний у самому цінному папері. Прикладом таких цінних паперів може бути вексель, чек.

Цінні папери без визначеного строку обігу – це цінні папери, строк обігу яких не обмежений часовими рамками. Передача прав даних цінних паперів не обмежується певними часовими рамками і можлива протягом фактичного існування цінного папера. Прикладом таких цінних паперів можуть бути акції.

Залежно від форми існування цінні папери поділяються на: документарні; бездокументарні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах. При цьому закон наголошує, що форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів і фондового