Документарні цінні папери – це цінні папери, випуск яких здійснено на матеріальному носії, тобто цінний папір, який має фізичну форму.

Бездокументарний цінний папір – здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника в зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власникові цінних паперів.

Залежно від типу використання цінні папери поділяються на: інвестиційні; неінвестиційні.

У ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» надано визначення інвестицій. Відповідно до закону, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [3]. Це визначення в цілому відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як про-цесу вкладення ресурсів (благ, майнових та інтелектуальних цінностей) з метою отримання прибутку, доходу, дивідендів (соціального ефекту) у майбутньому1. Проте це визначення до цінних паперів застосувати досить важко. Для правового регулювання інвестування в цінні папери можна дати таке визначення: інвестиції – це всі види грошових ресурсів, які вкладаються в цінні папери, у результаті чого отримується додатковий прибуток чи досягається інший позитивний результат.

Інвестиційні цінні папери (капітальні цінні папери) – це цінні папери, які є об'єктом вкладення капіталів. Тобто інвестор, вкладаючи власні капітали в інвестиційні цінні папери, відмовляється від задоволення своїх поточних потреб у розрахунку на очікуване задоволення їх у майбутньому, але вже в більшому розмірі. Прикладом інвестиційних цінних паперів можуть бути акції, облігації та ін.

Неінвестиційні цінні папери – це цінні папери, які обслуговують грошові розрахунки на товарних чи інших ринках. Неін-вестиційними цінними паперами є векселі, чеки, коносаменти.

Залежно від форми випуску цінні папери поділяються на: емісійні; неемісійні.

Емісійним цінним паперам притаманні такі ознаки: закріпляють сукупність майнових і немайнових прав, які підлягають задоволенню, уступці чи безумовному здійсненню з додержанням установлених законом форм і порядку; розміщуються випусками; мають однаковий обсяг і строк здійснення прав усередині одного випуску незалежно від часу набуття цінного папера.

До емісійних цінних паперів належать акції, облігації, державні цінні папери, житлові сертифікати, приватизаційні чеки та ін.

Неемісійні цінні папери – це цінні папери, які не мають ознак емісійності, випускаються в «штучному» порядку і закріплюють за їх володільцем індивідуальний обсяг прав. Такими цінними паперами є чеки, векселі, заставні, коносаменти та ін.

Залежно від характеру обігу цінні папери поділяються на: ринкові; неринкові.

Ринкові цінні папери – це цінні папери, які мають вільний обіг на ринку цінних паперів. При цьому статус ринкових цінним паперам надається відповідно до чинного законодавства, крім того, вони мають відповідати вимогам Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Неринкові цінні папери – це цінні папери, які мають певні обмеження в обігу. Дані обмеження встановлюються як видом цінного папера, так і умовами емісії цінного папера. Прикладом такого обмеження може служити ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України від 1 січня 2003 року [12], відповідно до якої акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Залежно від рівня ризику цінні папери поділяються на: ризикові; малоризикові; безризикові.

Перш за все слід зазначити, що поняття «ризик» є досить складною категорією. Воно використовується в цілому ряді наук. Дослідження з аналізу ризику можна знайти в літературі з психології, медицини, філософії, права, економіки. У кожній з наук поняття «ризик» визначається з погляду того предмета, вивченням якого займається дана конкретна наука. У кожній з них вивчення даної категорії базується на власних підходах і методах. Враховуючи дослідження, які стосуються питань ризику, можна виділити основні моменти, що є характерними для ситуації, пов'язаної з ризиком, зокрема: випадок, характер події, яка визначає, який із можливих результатів реалізується на практиці; наявність альтернативних рішень; імовірність настання збитків; імовірність отримання додаткового прибутку.

Враховуючи дані моменти і одночасно узагальнюючи їх, можна дати таке визначення: ризик – це можлива небезпека втрат чи отримання додаткових доходів, яка зумовлена специфікою тих чи інших явищ природи і видів діяльності людини.

Ризикові цінні папери – це цінні папери, які мають підвищену небезпеку втрат чи отримання додаткових доходів, що зумовлені специфікою цінних паперів як фінансових інструментів.

Малоризикові цінні папери – це цінні папери, які мають певну небезпеку втрат чи отримання додаткових доходів, що зумовлені специфікою цінних паперів як фінансових інструментів.

Безризикові цінні папери – це цінні папери, які не мають небезпеки втрат чи отримання додаткових доходів, що зумовлені специфікою цінних паперів як фінансових інструментів.

Віднесення того чи іншого цінного папера до зазначених категорій залежить від певних чинників, як об'єктивних, так і суб'єктивних. Такими чинниками є: особливості емітента; особливості сфери, у якій працює емітент; особливості виду цінного папера; кон'юнктура світових ринків; особливості державного регулювання ринку фінансових