Залежно від наявності доходу цінні папери поділяються на: дохідні; які не мають доходу.

Дохідні цінні папери – це цінні папери, які мають визначений дохід, що виплачується протягом обігу цінного папера чи по його закінченні. Розмір дохідності визначається умовами емісії чи законодавством. Прикладом дохідних цінних паперів є акції, облігації.

Цінні папери, що не мають доходу, – це цінні папери, які не передбачають отримання додаткового доходу, крім вираженої в них суми (векселі, заставні).

Залежно від форми вкладання коштів цінні папери поділяються на: боргові; пайові.

Боргові цінні папери – це цінні папери, що, як правило, мають фіксовану процентну ставку і містять зобов'язання виплатити суму боргу на певну дату в майбутньому. Процентні ставки визначаються умовами емісії. Прикладом боргових цінних паперів є облігації, векселі, банківські сертифікати.

Пайові цінні папери – це цінні папери, які надають право власності на відповідні активи (акції).

Залежно від економічної суті виділяють такі види цінних паперів: основні; похідні.

Змістом основних цінних паперів є права на матеріальний, грошовий актив (акції, облігації, заставні).

Похідні цінні папери відображають форми зміни майнового права, яке виникає у зв'язку зі змінами базисного активу даного цінного папера (ф'ючерсні та опціонні контракти).

Залежно від мети випуску цінні папери поділяються на: фондові; комерційні.

Фондові цінні папери мають за мету створення статутного капіталу (акції) чи поповнення основних і оборотних засобів акціонерного товариства.

Комерційні цінні папери – емітуються з комерційною метою для прискорення грошового і товарного обороту (векселі, чеки).

Залежно від походження виділяють: вітчизняні; цінні папери іноземних емітентів. Вітчизняні цінні папери – це цінні папери, емітентом яких є резидент (фізична чи юридична особа). Цінні папери іноземних емітентів – це цінні папери, емітентом яких є іноземна фізична чи юридична особа.

Залежно від території обігу цінні папери поділяються на: міжнародні; загальнодержавні; регіональні; місцеві.

Залежно від отримання доходу ціні папери поділяються на: цінні папери з постійним доходом; з інтервальним доходом; з разовим доходом.

Залежно від можливості обміну цінні папери поділяються на: конвертовані; неконвертовані.

Залежно від ступеня захисту цінні папери поділяються на папери зі ступенем захисту: високим; середнім; низьким; нульовим.

Вимоги до захисту цінних паперів установлюються Державною комісією з цінних паперів та фондової біржі. В основному вони стосуються ступенів захисту бланків цінних паперів [63, c. 104].

Проте чинне законодавство також надає класифікацію цінних паперів. Цивільний кодекс України в ст. 195 закріпив такі види і групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, установленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, указаним у цих документах [70, c. 134].

При цьому вказується, що законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів, що дозволяє дійти висновку про те, що перелік, закріплений у ст. 195 Цивільного кодексу України, не є вичерпним.

Також ч. 3 ст. 195 Цивільного Кодексу України вказує на те, що в Україні можуть випускатися цінні папери в документарній та бездокументарній формах.

Стаття 197 ЦКУ зазначає, що права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1) пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника);

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Таким чином, ст. 197 Цивільного Кодексу України закріплює класифікацію цінних паперів залежно від способу легітимації (позначення) уповноваженої особи на цінний папір [14].

Схожий класифікаційний поділ цінних паперів міститься в Господарському кодексі України. У ст. 163 визначаються види цінних паперів, до яких належать: акції, облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, інші види цінних паперів, передбачені цим Кодексом та іншими законами. Таким чином, Господарський кодекс також містить перелік видів цінних паперів, який не є вичерпним. Частиною 3 ст. 163 визначено, що цінні папери можуть бути іменними та на пред'явника. Тобто закріплюється класифікація залежно від способу легітимації (позначення) уповноваженої особи на цінному папері. Проте вона дещо неповна, оскільки в ній не згадуються ордерні цінні папери [12].

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні [14].

Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: 1) акції; 2) облігації підприємств; 3) облігації місцевих позик; 4) державні облігації України; 5)іпотечні сертифікати; 6) іпотечні облігації; 7) сертифікати фондів операцій з нерухомістю; 8) інвестиційні сертифікати; 9) казначейські зобов'язання України.

Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні.

Цінні папери за формою випуску можуть бути