Розуміння суті кредиту є важливим для вдосконалення законодавства, що регулює кредитні відносини, які постійно розширюються і охоплюють не тільки економічні, а й інші сфери суспільного життя, для практичної діяльності кредитних установ в умовах ринкових перетворень.

Категорія "кредит" є похідною від латинського терміна "credеre"- вірити, довіряти, ввіряти, давати позику на невизначений час [33,с. 97].

Відомий дослідник фінансового кредиту другої половини 19 ст., викладач Санкт-Петербургського університету Е. Вреден зазначав, що позика – це окремий акт розміщення позичкового обігового капіталу під умову поставки або сплати, вся ж сукупність господарських явищ, які породжуються позичковим капіталом, і різні способи розміщення цього виду капіталу є своєрідний господарський процес у сфері обігу цінностей, основні засади якого складаються в самостійну господарську силу – кредит.

Різні визначення суті кредиту можуть відображати окремі риси його структури, складу учасників та стадії руху. Кредит можна визначити так: це взаємини між кредитором і позичальником; зворотний рух вартості; рух платіжних засобів за умови повернення; рух позикової вартості; рух позикового капіталу.

Сучасне правове регулювання кредиту в Україні здійснюється, в основному, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., Господарським кодексом України від 16.01.2003 р., законами України "Про банки і банківську діяльність" від 21.12.2000 р., "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Усі зазначенні нормативно-правові акти по різному визначають кредит, що свідчить про багатоаспектність цієї категорії.

Кредит – це грошові кошти які банк або інша фінансова установа (кредитодавець) за кредитним договором зобов’язується надати позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти [2]. Кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання [1].

Згідно із ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника, щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

З правової точки зору, фінансовий кредит банку, іншої фінансової установи – це правовідносини, які опосередковують рух кредитних коштів, фінансова послуга банку, іншої фінансової установи з передачі кредитних коштів по довірі на підставі договору у позику юридичній або фізичній особі, на визначений строк та під процент [3].

Таким чином, кредит в Україні становить один із видів економічних відносин, за допомогою яких здійснюються акумуляція державою кредитних ресурсів та їх використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та платності підприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволення потреб господарювання.

Згідно з Положення Національного Банку України "Про кредитування" визначає такі види кредитів [7]:

1) за строками користування:

- короткострокові - до одного року;

- середньострокові - до трьох років;

- довгострокові - понад три роки;

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігом не забезпечених надходженнями коштів. Короткостроковими кредитами вважаються такі кредити, термін повернення яких за міжнародними стандартами не виходить за межі одного року. Однак на практиці їхній термін може бути неоднаковий. Це визначається економічними умовами, ступенем інфляції.

Середньострокові можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити використовуються для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо [86,с.4].

Сьогодні в Україні абсолютна більшість кредитів, що надаються банками, - короткострокові. Це пояснюється тим, що довгострокові кредити ризикованіші для банку у зв’язку із нестабільним економічним становищем в Україні, невідомими перспективами валютного курсу гривні, порівняно високим рівнем інфляції та іншими не прогнозованими зовнішніми чинниками [40,с.63].

2) за забезпеченням:

- забезпечені заставою ( майном, майновими цінностями, цінними паперами);

- з іншим забезпеченням ( свідоцтво, поручительство) страхової організації;

- бланкові (незабезпечені);

Забезпечені кредити допускають наявність тої чи іншої заставки. Більшість кредиторів, що надаються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банки вимагають забезпечення – це ризик понести збитки у випадку неспроможності боржника повернути позичку в строк. Забезпечення не гарантує повернення позики, але зменшує ризик, оскільки у випадку ліквідації боржника банк стає кредитором, який має привілеї перед іншими, тобто одержує перевагу перед іншими кредиторами відносно будь-якого майна, яке служить забезпеченням банківського кредиту.

Незабезпечені (бланкові) позички називають у банківській практиці довірчими і надають тільки під зобов’язання позичальника погасити позику.

Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бюджету на покриття державного боргу, а також недостачі фінансових ресурсів окремих господарських комплексів.

3) за методами надання:

- у разовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання);

Банки можуть надавати револьверні кредити, що становлять періодично поповню вальні позики, які надають у межах встановленого ліміту заборгованості та строки погашення в будь-який час, автоматично, без додаткових узгоджень між сторонами кредитної угоди [42,с.121].

4) за строками погашення:

- водночас;

- у розстрочку;

- достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

- з регресією платників;

- після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

5) залежно від предмету: буває товарний і грошовий;

6) залежно від цілей використання: споживчі, промислові, інвестиційні, кредити на операції з цінними