в) строкові зобов'язання по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом;

г) пеня по відсотках;

д) пеня по позичковій заборгованості.

2. Відповідальність позичальника у разі непогашення кредиту та несплати відсотків у визначений строк:

а) форми забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків

(договори застави, поручительства, гарантії страхування та ін.).

Інколи у кредитних договорах є просто розділ „Умови забезпечення кредиту”, в якому вказується яким договором або цінними паперами чи іншими документами забезпечується своєчасне повернення кредиту. Слід зазначити, що ці документи є невід'ємною частиною кредитного договору. Крім цього обов'язково зазначається, що позичальник несе відповідальність перед кредитором усім своїм майном.

Права та обов'язки позичальника. Позичальник має право:

1) вимагати від банку кредит в обсягах і термін, зазначений у договорі;

2) достроково погасити заборгованість (за наявності фінансових можливостей);

3) порушувати перед банком питання про перенесення строків платежу в разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов’язаних з виконанням контрактів, угод за кредитним договором;

4) достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за користування ним, повідомивши про це банк не пізніше ніж за п’ять днів.

Обов’язки позичальника:

1) використати кредит на зазначені в договорі цілі;

2) повернути кредит в обумовлений термін;

3) своєчасно сплачувати банку відсотки за користування кредитом;

4) своєчасно надавати банку баланс та документи для здійснення контролю за позикою;

5) у разі порушення строків повернення кредиту за договором виплатити пеню, розмір якої не перевищує розмір облікової ставки НБУ;

6) за невикористанням кредитних коштів за цільовим призначенням встановлюється штраф у розмірі 25 відсотків від суми використаної не за призначенням кредиту;

7) забезпечити достовірність відомостей, наданих для отримання кредиту;

8) періодично інформувати банк про хід виконання договору;

9) у разі зміни організаційно-правової форми підприємства повідомити банк;

У разі невиконання позичальником передбачених кредитним договором обов’язків по забезпеченню повернення суми кредиту, а також при втраті забезпечення або погіршення його умов за обставинами, за які позикодавець не несе відповідальності, банк має право вимагати у позичальника виплати нарахованих вiдсоткiв, якщо інше не передбачене договором. Позичальник не має права ухилятися від банківського контролю i повинен надавати всі відомості про свій фінансовий стан i перспективах розвитку. Докладна позиція викладається багатьма юристами в галузі банківського права, так як саме вiдсутнiсть жорсткого контролю над використанням кредитних коштів в кінцевому випадку призводить до неповернення кредиту.

Права та обов’язки банку:

1) проводити перевірку забезпеченості наданого кредиту;

2) проводити контроль за цільовим використанням кредиту;

3) припинити видачу нових позик і пред’явити претензії щодо раніше наданих у разі порушення позичальником умов кредитного договору, а також виявлення недостовірної звітності, недоліків у веденні бухгалтерської обліку, затримки сплати відсотків за кредит;

4) стягнути з позичальника за пролонгацію кредиту відповідну комісію;

5) переглядати відсоткові ставки за користування кредитом у разі зміни облікової ставки НБУ;

6) здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (за офіційної відмови позичальника від кредиту чи його частини протягом терміну дії договору);

7) аналізувати кредитоспроможність позичальника.

Обов’язки банку:

1) надати позичальнику кредит у розмірі та строки передбачені у кредитному договорі;

2) відкрити для позичальника відповідний рахунок для видачі кредиту;

3) забезпечити позичальника консультативними послугами з питань виконання договору;

4) інформувати позичальника про стягнення банком кредиту;

5) інформувати позичальника про зміну нормативних актах з питань кредитування і розрахунків, внесених Національним банком.

При необхідності до кредитного договору може бути включений розділ „Особливі умови”. Наприклад, недопущення реалізації позичальником заставленого майна, зниження активів може вплинути на забезпеченість кредиту, зміни форми власності чи реорганізації підприємства до повного погашення кредиту.

У розділі „Відповідальність сторін” зазначається, Що спори сторін у ході виконання кредитного договору вирішується і розглядається арбітражним судом згідно до чинного законодавства.

У кінцевій частині кредитного договору, є перелік реквізитів банку кредитора і позичальника:

1. Повне найменування сторін (як у ввідній частині).

2. Юридична адреса (місцезнаходження).

3. Поштова адреса.

4. Телефон (факс, телефакс).

Важливими також є відомості про банківські реквізити сторін (розрахункові і валютні рахунки), ідентифікаційний номер платника податку, реєстраційні реквізити (де, коло, яка юридична особа була зареєстрована, серія, номер документа про реєстрацію)- все, що набуває особливого значення при пред’явленні позову до контрагента. Якщо юридична адреса відсутня (або не вказана точно), тоді невідомо, куди направляти виконавчі листи.

2.3. Відповідальність суб’єктів банківського кредитування

Національний банк України здійснює систематичний контроль та нагляд за діяльністю комерційних банків, дотриманням ними норм і вимог чинного банківського законодавства та нормативних актів Національного банку України, а також з метою забезпечення ліквідності, стабільності та платоспроможності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів. З цією ж метою Національний банк України постійно здійснює нормативне забезпечення банківської діяльності та нагляду. Як орган виконавчої влади з особливими функціями, Національний банк України реалізує державне управління в банківській системі країни, контролює порядок створення комерційних банків, здійснює нагляд за їх діяльністю, не втручаючись в їх оперативну діяльність. Останній нормативний документ з цього питання - «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства» був прийнятий постановою Правління НБУ від4 лютого 1998 р. за № 38, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 177/2617 від 19.03.1998 р. (раніше діючі документи втратили чинність).

Метою діяльності служб банківського нагляду Національного банку України є заохочення внутрішнього “ самонагляду ” тих комерційних банків, які він контролює. Це вимагає від керівництва банків розроблення та впровадження відповідних механізмів управління ризиком з метою забезпечення фінансової стійкості та дотримання вимог законодавчих та нормативних актів [19,с.92].

Основне завдання банківського нагляду