ВИСНОВКИ

Дослідження проведене в дипломній роботі показало, що на сучасному етапі розвитку економічних відносин багато уваги кредитуванню, зокрема, умовам та методам надання позичок приділяють як науковці так і практики. У дипломній роботі економічний зміст кредитування показаний як складний і багатогранний процес з його принципами, умовами та методами.

Важливе місце у фінансовій системі України посідає кредит. Кредит — важливий інститут, за допомогою якого держава здійснює мобілізацію та перерозподіл тимчасово вільних коштів і контроль за правильним використанням їх. Кредит сприяє підвищенню ефективності економіки, забезпечує перелив капіталу, стимулює грошовий обіг та є важливим інструментом державного регулювання економікою.

Встановлений законодавством обов’язковий порядок зберігання всіма підприємствами, організаціями та установами своїх коштів на рахунках у банках дає можливість викорис­товувати такі вільні кошти при кредитуванні. В процесі кредитування виникають відносини з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, бюджету та населення, використання яких відбувається на умовах повернення для задоволення економічних і соціальних потреб держави.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Власні та залучені кошти, тобто сукупність грошових капіталів, якими оперують банки, - це і є банківський капітал. Капітал банку використовується для кредитування та проведення інших активних операцій.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів.

Сукупність кредитів, наданих на певну дату, формує кредитний портфель банку, який характеризує величину капіталу, вкладеного ним у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених і сумнівних щодо повернення.

У сучасних умовах з метою забезпечення ефективної кредитної діяльності банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації. Кредитна політика належить до числа стратегічних планів банку. Вона фіксується у меморандумі кредитної політики банку і визначає довгострокову мету, шляхи розвитку банку, а також комплекс дій щодо вті-лення їх у життя.

Кредитні відносини, що виникають при банківському кредиті, характеризуються надзвичайно великою розмаїтістю. Вони поділяються на дві великі групи.

Перша з них - це кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів і які він має намір вкладати у різні види активів (кредити, цінні папери, іноземну валюту, нерухоме майно). Одержання кредитів в інших банках дає можливість поповнювати банківські кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі ресурсів – купує їх на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою кредитних ресурсів.

Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам. Її можна класифікувати за багатьма ознаками, а саме: залежно від кількості кредиторів, за призначенням, за строками користування, залежно від забезпечення, за ступенем ризику, за методами надання, залежно від порядку погашення, за характером і способом сплати процентів.

Єдиної класифікації кредитів поки що не існує. Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внут-рішньої сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм. При кредитуванні банки повинні враховувати особливості кожного з різновидів кредиту. Проте обов’язково банківський кредит надається з дотриманням загальновизнаних принципів кредитування.

Кредитні операції комерційних банків тісно пов’язані з кредитним ризиком - ризиком невиконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями, тобто ризиком того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників Національним банком України встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Як ми бачимо, що українське законодавство стосовно банківської справи загалом, так і кредитування зокрема є недосконалим, а відповідно існує потреба у його вдосконаленні, заміні "мертвих" норм на діючі та доцільні, також необхідно кодифікувати законодавство, а точніше є потреба у Банківському кодексі, про що свідчить численні статті відомих юристів-практиків, зокрема Гладкін Д., Кирилюк Д. " До питання про необхідність розробки і прийняття Банківського кодексу в Україні ". Ця стаття є своєрідним "проханням" колективу юристів про прийняття даного кодексу, адже це спростило б для адвокатів процедуру захисту клієнтів при порушенні їхніх прав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996//Відомості Верховної Ради України. -1996.-№30.- Ст. 90.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.// Офіцій-ний Вісник України. - 2003. - №11. – Ст. 1054.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офі-ційний Вісник України. - 2003. - №11. – Ст. 144.

4. Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність» //Офіційний Вісник України. - 2001. - № 1-2. - Ст. 2.

5.Закон України " Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19.06.2003р. 979-ІV//ВВР України. - Ст. 268.

6. Закон України "Про іпотеку" від 05.06.2003р.№898-ІV// ВВР України. - Ст. 20.

7. Закон України "Про Національний банк України" від 03.02. 2004р. №1416-ІV //ВВР України. –Ст. 96.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р.

9. Положення НБУ "Про кредитування" від