Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права на захист своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. У ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступають різні види майна позичальника [64,с.548].

принцип строковості – це необхідна форма досягнення повернення кредиту. Він означає, що кредит має бути не тільки повернуто, а й повернуто в заздалегідь обумовлений термін, тобто він передбачає конкретно виражений фактор часу. Термін повернення кредиту є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти перебувають в розпорядженні позичальника, і є мірою, за межам якої кількісні зміни в часі перетворюються в якісні: якщо затягується термін користування кредитом, то викривлюється сутність кредиту, що негативно впливає на стан грошового обігу в цілому по країні.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообороту обігового капіталу.

Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту. Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредитування є повернення позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості за позичками в прострочену. При порушенні строків повернення та наявності прострочених позичок нові кредити підприємствам, як правило, не надаються;

принцип цільового характеру - передбачає вкладення позикових коштів у конкретні господарські процеси, на строго визначені цілі. Такі кошти можуть йти лише на операції, техніко - економічна експертиза яких свідчить про їхню достатню дохідність з урахуванням економічної кон’юнктури та ризиків у конкретній галузі народної економіки, тенденцій розвитку ринку. Дотримання принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш зважене рішення про можливість та обґрунтованість надання позик, служить до певної міри гарантією забезпечення їх повернення [72,с.148].

Принцип цільового характеру тісно пов'язаний з ризиком надання кредиту. Щоб оцінити кредитний ризик, банк аналізує реальність проекту, під який береться позику, рівень очікувальної рентабельності, здатність позичальника реалізувати проект і отримати прибуток, за рахунок якого і повертатиметься кредит.

Залежно від цілей кредит розрізняють:

- кредит для фінансування оборотного капіталу;

- кредит для фінансування основного капіталу;

- кредит для фінансування торговельно - посередницьких операцій;

принцип повернення – кредит має бути повернуто позичальником банкові. Особливість кредитного методу інвестування полягає в тім, що він не тільки передбачає повернення одержаної позики, а й сплату позикового процента. Тому повернення кредиту зумовлене як кредитоспроможністю позичальника, так і наявністю в нього документів підтверджених і фактично наявних джерел надходження грошових доходів, які залишаються після покриття поточних витрат і можуть використовуватися для погашення заборгованості та виплати процентів за користування кредитом. Окрім прибутку, кредити можуть погашатися за рахунок інших джерел: виторгу від реалізації майна, узятого банком у заставу, гарантії або страхових відшкодувань.

За ринкових умов позичковий процент є об’єктивним атрибутом кредиту. Процентна політика банку – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення оптимальних ставок позичкового процента з метою забезпечення прибутковості кредитних операцій і мінімізацію ризиків, що супроводжують зміну цін на кредитні послуги [53,с.63];

принцип платності – за користування кредитом позичальник має сплатити банку позичковий процент. Ставка банківського процента – це своєрідна "ціна" кредиту. Платність (ціна) кредиту стимулює підприємців до збільшення власних коштів і раціонального використання залучених коштів. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків за залученні на депозити кошти, управлінські витрати, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів для кредитування та використання на інші власні потреби.

Витрати позичальника на оплату відсотків за кредит відносять до складу валових витрат, виробництва й обігу , що зменшує суму оподаткованого прибутку. Сплати відсотків позичальником здійснюється у строки, визначені кредитним договором.

Якщо у договорі встановлені умови щоквартальної сплати відсотків оформляється графік щомісячних платежів. Протягом дії кредитної угоди банк має право змінювати рівень відсоткової ставки за кредит залежно від зміни відсоткової політики органами, до компетенції яких належить вирішення цих питань, попиту та пропозиції на кредитні ресурси;

принцип диференційованості – різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежить від характеру позичальника, спрямованості та терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо. Тобто банківські установи не повні формально (однозначно) підходити до надання кредиту клієнтам, які претендують на його отримання. Тут необхідно брати до уваги можливість клієнта вчасно повернути кредит. Для цього банк має детально вивчити показники кредитоспроможності потенційного клієнта (його фінансовий стан, здатність і готовність повернути кредит), що можна зробити вивчаючи і аналізуючи баланс потенційного позичальника на ліквідність, забезпеченість господарськими джерелами, рівень його рентабельності на даний момент і на майбутнє. Оцінка кредитоспроможності, що проводиться до укладення кредитної угоди дає банку можливість уникнути не своєчасного повернення коштів та пов’язаних із цим збитків для банку.

Всі переліченні принципи покликані забезпечити дотримання головного принципу: збереження основної суми кредиту при виконанні банком кредитних операцій.

Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється в його структурі, закономірностях руху, формах і видах, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції [38,с.30].

Визначаючи функції кредиту, треба мати на увазі, що зі зміною економічної сутності кредиту