Автори, що досліджували природу кредитного договору, зокрема М Олексієнко, В. Ольшанський, Е. Першиков вважають, що кредитний договір може бути як реальним ( що витікає з його правової природи як різновиду договору позики ), так і консенсуальним, якщо із змісту договору виходить, що банк чи інша кредитно-фінансова установа, що займається підприємницькою діяльністю, зобов'язана надати кредит у строки, в розмірі та на умовах, узгоджених сторонами [90,с.128].

Кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти [2,ст.1054].

Слід зазначити, що рішення щодо надання кредитів позичальнику, незалежно від розміру кредиту, приймається колегіально (правлінням банку, кредитним комітетом, комісією) більшістю голосів і оформляється протоколом.

При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу ( тобто "великий кредит" ), комерційний. Банк повинен повідомляти про кожний такий випадок Національний Банк України. Жоден із визначених великих кредитів не повинен перевищувати 25% власних коштів банку. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених Національним Банком України економічних нормативів діяльності комерційних банків, та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів, процедура створення яких регламентується Положенням НБУ " Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями комерційних банків", затвердженим постановою Правління НБУ від 16 грудня 1998р. №520 ”[41,с.55].

Кредитний договір є юридичним документом, який визначає взаємні зобов’язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредити.

До умов кредитного договору належать :

- об’єкти кредитування;

- розмір кредити;

- умови його надання та погашення;

- відсоткові ставки за користування кредитом та порядок сплати відсотків;

- умови здійснення банківського контролю за використанням коштів;

- способи забезпечення виконання зобов’язань клієнтом за договором;

- перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування;

- строк їх надання клієнту;

- майнова відповідальність за порушення умов договору.

Сторонами кредитного договору є позикодавець та позичальник, однак вживають такі терміни: банк, клієнт, кредитор, позичальник.

Кредитні договори повинні укладатися тільки на підставі вільного волевиявлення сторін. Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Відповідно до Положення „Про кредитування”, затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.09.95 р. №246, кредитні договори укладаються тільки у письмовій формі.

Зміст кредитного договору повинен містити у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з клієнтом (позичальником). Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом [15].

У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів позик, хоча чинне законодавство й не встановлює загальних вимог до форми та умов кредитного договору. Типова форма кредитного договору наведена в Положенні НБУ "Про кредитування". На основі типової форми кредитного договору банки розробляють власні варіанти цього документа. Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до Положення «Про кредитування», кредитні договори укладаються тільки в письмовій формі. Кредитний договір може бути Укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,

так і шляхом обміну листами, телеграмами підписаними стороною, яка їх

надсилає.

У банківській практиці перспективними формами організації кредитних відносин банку з позичальниками є кредитні лінії і овердрафт. Кредитна лінія – це договір між банком і позичальником, відповідно до якого банк зобов’язується здійснювати надання клієнту кредиту впродовж певного часу в межах встановленого ліміту. Надання кредиту у вигляді кредитної лінії свідчить про високий рівень довіри банку до позичальника і сприяє вдосконаленню ефективності кредитування, забезпеченню надійного партнерства між банком і клієнтом.

Кредит у вигляді овердрафта означає, що банк може сплачувати розрахункові документи клієнта на суми, що перевищують кредитний залишок на його рахунку. Між банком і клієнтом укладається договір про те, що клієнт має право в порядку і на умовах, встановлених у договорі, виписувати чеки на загальну суму, яка перевищує позитивний залишок на його рахунку. В разі відсутності коштів на чековому рахунку чек повинен бути сплачений за рахунок кредиту банку. Овердрафт (контокорент) застосовується з позичальниками, які характеризуються високим рівнем платоспроможності, і є найбільш ефективним та вигідним методом кредитування [37,с.88].

Овердрафт ѕ це метод кредитування, при якому банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке виражає суму його заборгованості перед банком. Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують