Головною метою формування податкової системи повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності, особливо пріоритетних напрямів виробництва.

Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов’язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження нової податкової системи.

Введення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить зрештою до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерийськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об’єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші – зовсім змінити модель податків.

Реформування податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск.

Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.

Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

Перебудова податкової системи провадиться із врахування потреб, які забезпечили б формування місцевих бюджетів. Причому нормативи і порядок зарахування податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів бюджетної системи регулюються законодавством України.

Взагалі, реформування податкової системи в Україні має виправити основні викривлення існуючої системи:

1.Має бути здійснено скасування невиправданих пільг в сфері оподаткування.

2. Податкове законодавство та існуючі методики обчислення та нарахування податків мають бути значно спрощені.

Одним з головних пріоритетів уряду у 2000р., сформованих у програмі “реформи заради добробуту” була фіскальна політика, у тому числі, модернізація податкової системи. Основними недоліками сучасної податкової системи України є: великий податковий тягар, численні “лазівки” і податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.

Досягнення у сфері фіскальної політики в 2000р. багато в чому визначали прогрес у виконанні всієї програми реформ. Відносно жорстка фіскальна політика сприяла таким досягненням:

1.Утвердження нульового дефіциту на 2000р.

2. Виконання консолідованого бюджету з профіцитом у розмірі 1,164 млн. грн.

3. Прийняття збалансованого бюджету на 2001 р. вже у грудні 2000р.

4. Зменшення державного боргу на 1,190 млн.$.

5. Подальше зниження частки бартерних операцій до 17,7% від загального обсягу розрахунків у промисловості.

6. Реалізація соціальних витрат у розмірі 97,3% від запланованих сум.

8. Ліквідації заборгованості з виплати пенсій.

9. Переважно успішному здійсненню програми приватизації на 2000р.

На досягнення цих результатів вплинуло, головним чином, виконання бюджету з профіцитом. Найбільший розмір доходу бюджету були:

- ПДВ (однак на 6% менше, ніж планувалося);

- податок а прибуток (перевищення запланованого рівня на 9%);

- податок на доходи громадян (перевищення на 29%);

- власні доходи організацій, які фінансуються з бюджету (перевищення на 75%);

- доходи від приватизації державних підприємств (на 13% менше, ніж планувалося);

- акцизний збір (перевищення на 8%);

- відрахування в Інноваційний фонд (перевищення на 41%);

- відрахування на соціальне страхування (перевищення на 12%);

- імпортні мита (на 15% менше, ніж планувалося);

- податок на землю (перевищення на 14%);

- відрахування на пенсійне забезпечення (перевищення на 36%).

Фактори поліпшення наповнюваності бюджету в результаті проведення податкової політики в 2000р.:

1. Створення більш сприятливих умов для малого і середнього бізнесу. У 2000р. Право перейти на уніфіковану і спрощену систему оподаткування було надано 62,2 тис. юридичних