ПДВ зайшла у глухий кут, і проблеми, що виникли, не спроможні врегулювати навіть судові органи, оскільки зрозуміло, що такого не може бути, коли держава стає платником податків. Суб'єкти господарювання -як платники 1 одержувачі ПДВ - і вдень, і вночі думають, як сплатити менше цього податку, а одержати більше у вигляді його повернення, і тому, за словами глави державного податкового відомства, створюють безліч підставних фірм. Щороку їх ліквідується в нашій країні до 20 тис., на які припадає 50% зловживань при сплаті ПДВ. Свавілля у сплаті ПДВ та інших податків дійшло граничних меж. коли за однією і тією самою адресою у центрі Києва реєструються 4700 підприємств.
Для роздумів слід нагадати, що розглядаючи проект Податкового кодексу України, необхідно враховувати досвід застосування окремих податків у площині проекції минулого у майбутнє: податок з обороту і ПДВ є непрямими податками на споживання, їх сплачують кінцеві споживачі, і мають вони не стимулюючий, а фіскальний характер; у свій час податок з обороту забезпечував досить вагому частку доходів бюджету, сьогодні таку саму роль виконує ПДВ: заміна у 1992 р. податку з обороту на ПДВ значно вплинула на формування інфляційних процесів і зростання цін, породивши проблеми з доходами бюджету. Нарешті, треба визнати: подальше застосування ПДВ „змусить більшу частину економіки перейти "в тінь", а приклади свідчать, що цей процес розпочався давно і прогресуватиме. Більше того: вже тепер платежі з цього податку оповиті величезними пільгами і недоїмками. Якщо врахувати величезні повернення ПДВ експортерам, а також пільги і недоїмки з нього, то бюджет майже нічого не одержує. Отже, у Податковому кодексі України необхідно або замінити ПДВ на інший податок, або змінити його суть, розрахунок і систему сплати.
Висновок
На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, ' соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв"язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.
Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.
ПДВ – один з найсуперечливих податків в податковій системі нашої країни.
Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.
Багато чого було зроблено, але мабуть є й що робити надалі. Головні суперечки щодо ПДВ зараз виходять з економічної суті ПДВ та теперішньої економічної ситуації в Україні.
ПДВ немає стимулюючого значення, дія цього податку проявляється в підвищенні витрат на виробництво продукції та підвищенні цін.
ПДВ, що сплачується українськими підприємствами, не підкріплює їх фінансову стійкість на сьогоднішній час не робить пріоритетним розвиток підприємств.
Для того, щоб ПДВ став універсальним фінансовим інструментом ринкової економіки України, необхідно вдосконалювати механізм оподаткування, виправляти ті недоліки які зараз є у вітчизняному законодавстві з оподаткування ПДВ, оскільки воно не відповідає загальносвітовим стандартам і не враховує специфічних умов переходу України до ринкових відносин.
Питання застосування ПДВ потрібно розглядати з точки зору всієї податкової системи, а саме як відношення прямих та непрямих податків. А це вже виходить з економічної ситуації та податкової культури окремої країни. Також зосталися суперечливі питання безпосередньо механізму застосування ПДВ.
Оскільки ПДВ включається, в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це повинно привести до зниження цін на них. Хто заінтересований у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви) та стимулювання виготовлення окремих видів товарів (робіт, послуг).
Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, , постійно покращує функціонування ПДВ.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).
2. Декрет КМУ "Про податок на добавлену вартість" від 26.12.1992р. № 14-92
3. Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Мельник П.В. та інші. Про податки і збори населенню України. - Ірпінь. - 2000. - 182 с.
4. Азаров М.Я., Кольга В.Д. Все про податки: Довідник. - К,; Експерт - Про, 2000.-197с.
5. Бюджетна політика як засіб стимулювання економічного розвитку в Україні / Я. А. Жаліло, О. І.