Ще однією глобальною проблемою стосовно ПДВ є його ставка. В сучасних умовах низької заробітної платні переважної частини населення, постійної затримки її виплати, тяжкої економічної ситуації ставка ПДВ все-таки завищена. Я вважаю, що на період подолання економічної кризи доцільно було б знизити ставку до 10-15% з метою розширення сукупного суспільного попиту. А також можна було б ввести декілька податкових ставок для різних груп товарів.

При зменшеній ставці податку у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва продукції та надання послуг, в результаті чого буде мати місце розширення бази оподаткування та, у кінцевому рахунку, зростання загальної суми доходів бюджету. Нарешті, зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню доходів населення та зростанню сукупного попиту.

3.2. ПДВ в світлі нового податкового Кодексу

В усіх країнах, на різних етапах розвитку національних економік податкам і податковій системі приділялася і приділяється значна увага, а в умовах кризи приймалися термінові й кардинальні рішення в цій галузі. В Україні вперше у кризовий період ставиться завдання сформувати нову податкову систему на базі прийняття Податкового кодексу. Затримка з прийняттям нової податкової системи на початку 1997 р. пояснюється, на нашу думку, не стільки опором лівих сил, скільки недосконалістю самих проектів законодавчих документів про податки. Адже пропоновану податкову систему не апробовано, і ще ніхто не знає, як вона діятиме. Проте обговорення цієї системи в парламенті та порівняння різних точок зору щодо неї показують, що діятиме вона так само, як і теперішня, оскільки будується на старих засадах: зменшуються нормативи одних податків за рахунок введення нових.

Проектом Податкового кодексу України передбачається запровадити такі загальнодержавні податки – податок на прибуток юридичних осіб; податок на доходи фізичних осіб; ПДВ; акцизний збір; податок на майно; податок у вигляді державного мита; податок у вигляді імпортного мита; податок на транспортні засоби; рентні збори; єдиний збір за перетинання митного кордону; збір за використання природних ресурсів; екологічний збір; інші податки, а також місцеві податки - готельний збір; єдиний збір за видачу дозволів на будівництво жилих будинків; збір за видачу дозволів на будівництво об'єктів виробничого призначення; збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір за використання місцевої символіки; збір з гастрольних заходів нерезидентів; збір за паркування автотранспорту і розміщення реклами; ринковий збір [16, c.7].

Особливу заінтересованість викликає ПДВ. а тому він потребує пильної уваги. Відомо, що до 1992 р. основними джерелами надходжень до бюджету від підприємств були податки з обороту, на прибуток, прибутковий з громадян, а також - незначний період - платежі за виробничі (основні та оборотні) фонди і податок з продажу. Після 1992 р. головними статтями доходної частини бюджету стали ПДВ, податок на прибуток і акцизний збір.

Кожний з податків, поряд з позитивними характеристиками, має також недоліки. Колишній податок з обороту стягувався з валового обороту на стадії реалізації товарів і послуг, що є його істотним недоліком, оскільки в даному випадку до об'єкта оподаткування включалися податки, сплачені на попередніх етапах руху товарів (тобто мав місце подвійний рахунок). Нинішній ПДВ було запроваджено, щоб оподатковувати додану вартість, але при недосконалому механізмі визначення і стягнення на рівні підприємств, що негативно впливає на всю економіку країни. При застосуванні ПДВ оподатковується не додана вартість, як це передбачалося, а – за старим принципом – оборот на стадії реалізації. Практика засвідчує значний вплив цього податку на загальний рівень цін і його регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення. Саме через нього підприємствам вигідно використовувати бартерні розрахунки, які не передбачають надходження коштів на їх рахунки. Практика розрахунку і сплати ПДВ свідчить про наявність як недоплат, так і переплат підприємствами коштів до бюджету (в останньому випадку вони за рахунок власних оборотних коштів кредитують державу).

Світовий досвід підтверджує строкатість застосування ПДВ у країнах різних континентів. Такого податку, як ПДВ, у США немає. В цій країні застосовують податок з продажу як різновид податку з обороту, а в багатьох країнах світу перевага віддається прямим податкам (таким, як прибутковий, корпоративний, на майно, на землю, на спадщину та ін.). Проте ряд країн Європи використовують ПДВ, а тому для України його запровадження стає умовою вступу до ЄС. Така вимога наводить на думку про те, що міжнародним корпораціям вигідно спонукати бідні країни до сплати ПДВ. оскільки це забезпечує для експортерів з України, якими, здебільшого, е СП. одержання величезних сум повернення ПДВ з бюджету під тиском міжнародних фінансових організацій [16, c.11].

Чи довго зможе слабка економіка України витримати безпідставні платежі іноземним підприємствам, та ще й не відомо за що? Чи не варто народним обранцям замислитися над сенсом існування такого податку, як ненависний ПДВ, адже навіть підприємці-початківці думають про уникнення зустрічі з ним у лабіринтах податкової системи? Де. коли і на якій підставі ця система приймає закони, що дозволяють використовувати такі види податків, які сплачуються не державі, а навпаки - державою, яка повертає їх. та ще й не виробникам, а торговим посередникам, що ставлять державу на коліна? Справа із застосуванням