позабіржовому обігу.
Слід зазначити, що біржове законодавство, як правило, не фіксує порядок визначення біржового курсу цінних паперів. Проте в залежності від принципів, покладених в основу котирування розрізняють:
·
метод єдиного курсу, заснований на встановленні єдиної (типової) ціни;
·
реєстраційний метод, що базується на реєстрації фактичних цін угод, попиту і пропозиції, (цін продавців і покупців).
При встановленні курсу необхідно дотримуватись певних правил:
·
біржовий курс встановлюється на рівні, що забезпечує найбільшу кількість угод;
·
заявки “продати по будь-якому курсу”, “купити по будь-якому курсу” здійснюються тільки з'явиться перша пропозиція ціни;
·
створення заявок, що містять максимальні ціни при купівлі і мінімальні при продажі;
·
заявки, у яких указуються ціни, що наближаються до максимальних при купівлі і до мінімальних при продажі, можуть реалізуватися частково;
·
заявки, де зазначені ціни нижче шуканого курсу при купівлі або вище при продажі, не реалізуються[2,30].
Однієї з найважливіших функцій фондової біржі є лістинг.
Процес обігу фондових цінностей на всіх офіційно зареєстрованих фондових біржах може здійснюватися тільки з цінними паперами, що успішно пройшли спеціальну біржову процедуру, тобто лістинг - буквально “включення до списку”. Будь-якій компанії необхідно внести до списку відповідної біржі свої цінні папери, що є офіційною передумовою для пропуску до торгівлі.
До переваг лістингу і відповідно участі в біржових торгах відноситься підвищений рівень ліквідності цінних паперів, а також очевидні вигоди від явної стабільності їхньої ціни. Процес утворення фондових цінностей під постійним контролем безпосередньо регулюється самою біржею, що у такий спосіб оберігає угоди, що укладаються на торгах від появи на них елементів шахрайства і зловживання.
Інвестор, покупець цінних паперів, включених у котирувальний лист біржі, може бути упевнений, що одержить достовірну і своєчасну інформацію про компанію - емітенті і ринку її цінних паперів. Він повинний мати можливість оцінити перспективи економічного розвитку емітенту і якість його цінних паперів.
Таким чином, всякий інвестор, що вирішив укласти кошти у внесені до листів фондові цінності, разом із ними автоматично одержує і повний набір усіх переваг, що містить у собі комплекс засобів захисту, запропонований фондовою біржею. Фондова біржа, проте, не гарантує прибутковість інвестицій в акції компанії, яка пройшла лістинг.
Також компанії, внесені в такі списки, одержують велику відомість і популярність серед осіб, зайнятих у сфері інвестицій.
Біржа - це система підтримки ринкової вартості акцій. При поглинанні і злитті компаній оцінка вартості активів спирається на курсову ринкову вартість акцій, а не на книжкову, балансову. Лістинг у ряді країн є підставою для надання компанії певних більш істотних знижок при оподатковуванні.
Таким чином, лістинг - це система підтримки ринку, що створює сприятливі умови для організованого ринку, дозволяє виявити найбільше надійні і якісні цінні папери і сприяє підвищенню їхньої ліквідності.
У нашій країні лістинг поки не робить значного впливу на оцінку якості цінного паперу, як із погляду інвестора, так і емітенту.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. Переворот полягав в тому, що для інвестора практично стерлися різниці між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося становище, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.
1.2. Біржа праці
Біржа праці – елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення[7,172].
Біржа праці виконує такі функції:
1.
Облік непрацюючих, у тому числі безробітних. Це дозволяє оцінити стан ринку праці, визначити фактичну і потенційну пропозицію робочої сили. Крім того, реєстрація безробітних дає можливість визначити осіб, що претендують на одержання допомоги по безробіттю.
2.
Облік незайнятих робочих місць і визначення перспектив створення нових. Інформація роботодавців про потреби в трудових послугах дозволяє судити про попит на робочу силу на ринку і прогнозувати його динаміку.
3.
Надання послуг по працевлаштуванню, фахової орієнтації робітникам, що звільнюються і незайнятому населенню, з одного боку, і надання допомоги підприємствам, організаціям, установам і іншим роботодавцям у підборі необхідних робітників, з іншого.
4.
Організація навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації в системі служби зайнятості, а в разі потреби - здійснення кваліфікаційної експертизи. Непрацюючий тривалий час можуть піддаватися додатковій перевірці перед відправленням на роботу з метою підтвердження рівня і кваліфікації.
5.
Участь у прогнозування ринку праці і розробці програм зайнятості. Ухваленню рішення про початок підготування робітників за тим або іншим фахом досить часто передує проведення інфраструктурними інститутами досліджень потреб ринку в цих робітниках[3, 222].
Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна організація. Поряд з державними біржами праці існують і платні приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін.
Біржі праці історично виникнули в умовах масового попиту на однотипні трудові послуги. А в період промислової революції кінця XVII - початку XIX сторіччя через біржі праці проходив масовий прийом на роботу некваліфікованих або низькокваліфікованих робітників.
В нашій країні біржі праці вперше з'явилися після лютого 1917 року і проіснували до 1930 року[3, 222]. Це були недержавні установи, утворювані на паритетних основах підприємцями і профспілками. Займалися біржі реєстрацією і працевлаштуванням безробітних.
Оскільки в сучасних умовах відбулися істотні зміни на ринку праці (масові набори практично відсутні, відбувається індивідуальний відбір робітників),