Проте зазначені відмінності та переваги кредитових та дебето-вих інструментів не завжди реалізуються на практиці. Так, якщо одержувач грошей (продавець товарів) вимагає від покупця попе-редньої оплати і вона здійснюється кредитовим переказом, то пе-реваги цього інструменту для покупця втрачаються: він не має мо-жливості попередньо перевірити відповідність поставки товарів умовам договору.

В Україні спектр платіжних інструментів, що застосовуються при безготівкових розрахунках, значно вужчий, ніж у світовій прак-тиці, і базується переважно на кредитовому переказі коштів. Це зу-мовлено головним чином хронічною платіжною кризою, що охопи-ла економіку України в перехідний період, унаслідок чого продавці товарів примушують платників здійснювати попередню оплату кре-дитовими інструментами. Дебетові інструменти, такі як вексель та чек, хоч і застосовуються в українській практиці, проте не набули значного поширення.

Сьогодні в безготівкових міжгосподарських розрахунках в Украї-ні застосовуються такі платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитивні заяви, платіжні вимо-ги, інкасові доручення, векселі.

Правові основи застосування вказаних інструментів та організа-ції безготівкових міжгосподарських розрахунків визначені чинним банківським законодавством України та Інструкцією про безготів-кові розрахунки в господарському обороті України, затвердженою Правлінням НБУ 2 серпня 1996 р. Вимоги їх поширюються на підприємства всіх форм власності, фізичних осіб, банки та інших суб'єктів платіжної системи.

Відповідно до видів платіжних інструментів та порядку їх оборо-ту розрізняють кілька форм безготівкових розрахунків:

- платіжними дорученнями,

- платіжними вимогами-дорученнями,

- чеками,

- по акредитивах,

- платіжними вимогами,

- інкасовими дорученнями,

- векселями.

За кожною формою безготівкових розрахунків можуть застосову-ватися декілька способів платежу. Кожний з них визначається поряд-ком та умовами виконання підприємствами взаємних грошових зо-бов'язань.

Платіжне доручення — це письмовий документ, оформлений за стандартною формою, з до-рученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вка-заної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Розрахунки платіжними дорученнями — це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися по товарних і нетоварних операціях: за куплені товари, послуги, виконані роботи, по зобов'язаннях перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), по зо-бов'язаннях перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.

За товарними операціями платіжними дорученнями здійснюють-ся платежі з попередньою, негайною, достроковою і відстроченою оплатою. За нетоварними операціями платіжними дорученнями здійснюються, власне, всі платежі.

При застосуванні цієї форми розрахунків платник та одержувач коштів певною мірою ризикують.

Ризики платника (покупця) пов'язані переважно з попередньою оплатою товарних операцій. У цьому випадку у платника нема гаран-тії того, що продукція, послуги, роботи будуть поставлені (надані) своєчасно і належної якості, передбаченої договором. Крім того, він може зазнати втрат у зв'язку з тривалим відволіканням з обороту грошових коштів та наданням постачальнику безпроцентної позички.

Одержувач грошей (продавець, кредитор) несе два види ризику. Перший із них пов'язаний із затриманням виписки платником пла-тіжного доручення через відсутність коштів на поточному рахунку, неможливість одержання позички в банку, з суб'єктивних причин тощо. Уникнути цього ризику можна передбаченням відповідних санкцій при укладенні договору. Другий вид ризику пов'язаний із затриманням перерахування коштів за платіжним дорученням від-повідними банками чи розрахунковими структурами (розрахунко-вими палатами, РКЦ).

Чинними правилами безготівкових розрахунків визначені термі-ни переведення банками коштів за платіжними дорученнями і передбачена відповідальність банків за порушення цих термінів. Проте клієнту - одержувачу грошей надто складно визначити конкретно-го винуватця в затриманні переказування грошей, і тому цього ри-зику уникнути важко.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, в якому передба-чаються два види дій: 1) вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари; 2) дору-чення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю.

Це не дуже поширена форма роз-рахунків. Звичайно вона застосовується в розрахунках за відванта-жену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Вимогу-доручен-ня виписує продавець і разом з комерційними документами переси-лає безпосередньо покупцеві. Останній перевіряє одержані докумен-ти на предмет дотримання продавцем умов договору і, якщо пого-джується здійснити оплату, дає відповідне розпорядження своєму банку прямо у вимозі-дорученні. Оформлення платником вимоги-доручення і подання його в банк здійснюється в порядку та в строки, встановлені для звичайних платіжних доручень.

Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів після виписки і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то про це він повинен повідомити безпосередньо одержувача в порядку та строки, зазначені в договорі, та вказати причини відмови.

Чек — це письмове розпорядження власни-ка поточного рахунку (чекодавця) банку, в якому рахунок відкрито (банку-емітенту), виплатити вказану суму грошей пред'явнику чека (чекодержателю). Чеки, які застосовуються для безготівкових пла-тежів, називаються розрахунковими.

Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких нетоварних платежах. На практиці чеки доцільно застосовувати у внутрішньоміських розрахунках. Проте в Україні ця форма розра-хунків розвинута слабо порівняно з західними країнами, в багатьох з яких чек є одним з основних платіжних інструментів.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарсь-кому обороті України чеки можуть використовуватися в розрахун-ках між юридичними особами та між фізичними і юридичними осо-бами. Розрахунки чеками між фізичними особами не допускаються.

Акредитив — це зобов'язання банку оплатити платіжні вимоги, які він надає на прохання свого клієнта-платника його контрагенту-постачальнику (бенефіціару) за умови дотримання останнім перед-бачених в акредитиві умов поставки та платежу. Застосовується ак-редитивна форма переважно в міжміських і в