Крім Системи електронних платежів, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися і через інші системи, а саме:—

внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС);—

комбінацію систем ВПС і СЕП;—

міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад SWIFT;—

двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Головним призначенням кожної з названих систем є якнайшвид-ше транспортування розрахункових документів між банками та пе-реказування коштів від платника до одержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного особливі рахунки, які називаю-ться кореспондентськими (коррахунками), та мати недорогу, швид-кісну і надійну систему зв'язку для передавання інформації.

Міжбанківські розрахунки в Україні здійснюються із застосуванням електронних засобів. Кожний банк розробляє свою мережу електронних засобів здійснення платежів. Найбільш могутню і широку мережу їх створив НБУ, що й дало йо-му можливість розробити загальнонаціональну Систему-електрон-них платежів.

Система електронних платежів (СЕП) Національного банку України — це державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами на всій території України в електронній формі.

Функціонування СЕП базується на таких принципах:—

усі операції здійснюються виключно у безпаперовій (елект-ронній) формі;—

система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не мо-жуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;—

оборот коштів у системі здійснюється за принципом «брутто», коли кожний платіж відображається на коррахунку учасника СЕП;—

ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок. Право дебетувати коррахунки інших учасників СЕП надається тільки установам НБУ в обмежених, пе-редбачених чинним законодавством випадках;—

виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;—

платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можли-вість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня;—

зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після списання їх з коррахунку банку, що обслуговує платника, і надхо-дження на коррахунок обслуговуючого його банку.

Дотримання цих принципів, передусім недопущення овердрафту за коррахунками і забезпечення платежів у режимі робочого часу, позбавляють СЕП кредитного ризику і забезпечують їй високу лік-відність.

Внутрішньобанківська платіжна система. За наявності в ко-мерційного банку філій виникає проблема виходу в СЕП для кожної з них. Він може бути безпосереднім або опосередкованим. У пер-шому випадку кожна філія має прямий вихід у СЕП, де їй відкриває-ться самостійний технічний коррахунок, і розрахункова діяльність її здійснюється незалежно від головного офісу банку. В другому ви-падку вихід у СЕП має тільки головний банк, а всі його складові установи (філії) здійснюють розрахунки через коррахунки головно-го банку. У цьому разі банку потрібно створювати свою власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС).

Функціонування ВПС характеризується такими рисами:—

консолідація коштів усіх установ даного банку на одному коррахунку, що розширює платіжні можливості кожної структури бан-ку порівняно з тим, якби вони мали свої коррахунки в НБУ;—

посилення ролі головного банку в організації міжбанківських розрахунків усіх його структур, оскільки всі потоки документів і платежів проходять через АРМ-3 головного банку. Це дає можли-вість останньому одержувати надійну інформацію про всі платежі, що здійснюються його структурами, і керувати ними відповідно до ситуації, що склалася в цілому по банку;—

здійснення платежів між структурами одного банку за допо-могою програмно-технічних засобів самого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє їх прискоренню, спрощенню і здешевленню;—

ведення субкоррахунків для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відбиттям на них не тільки внутрішньобанківських, а й поза-банківських платежів, що зумовлює поєднання ВПС із СЕП.

Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр комер-ційного банку (ГРЦ). Він веде субкореспондентські рахунки для кож-ної філії банку, по яких самостійно здійснює міжфілійні платежі все-редині банку, а також відображає платіжні обороти філій з іншими банками, що здійснюються через СЕП. ГРЦ приймає всі початкові платіжні документи від філій банку, сортує їх на внутрішньобанківсь-кі, які оплачує перерахуванням коштів із субрахунку філії-платника на рахунок філії-одержувача, і на позабанківські, які включає в за-гальний пакет початкових платежів головного банку і направляє через АРМ-3 в СЕП для оплати через консолідований коррахунок банку.

Після надходження від СЕП оплачених документів ГРЦ сортує їх по філіях і заносить суми документів на їхні субкоррахунки.

Створення ВПС потребує значних витрат на забезпечення філій програмно-технічними засобами та підтримки технологічного проце-су. Тому такі системи доцільно створювати у великих банках, що ма-ють багато філій і добрий фінансовий стан. ВПС успішно функціо-нують у таких банках, як Промінвестбанк, Укрсоцбанк, «Аваль», Приватбанк тощо. ВПС цих банків гарантують швидкість, надійність, безпечність та ефективність розрахунків на рівні, який забезпечує СЕП. У малих банках створювати власні ВПС поки що не ефективно.

Враховуючи те, що світова практика інтенсивно скорочує засто-сування в масових платежах паперових безготівкових інструментів (чеків, доручень тощо) і запроваджує електронні платежі за допомо-гою пластикових карток, Національний банк та уряд України при-йняли рішення запровадити безготівкові розрахунки у сферу масо-вих платежів із застосуванням пластикових карток, не вдаючись до використання паперових інструментів.

На противагу системі електронних платежів (СЕП), яка обслуго-вує розрахунки юридичних осіб, забезпечення безготівкових розра-хунків з участю фізичних осіб на електронній основі одержала назву системи масових електронних платежів (СМЕП).

Створення СМЕП є значно складнішим, трудо- та капіталомісткішим завданням, ніж створення СЕП. Адже учасниками цієї систе-ми потенційно можуть бути:—

мільйони фізичних осіб;—

величезна кількість торговельних та інших організацій, що надають послуги населенню;—

банки, які обслуговують власників пластикових карток, торго-вельні та інші організації;—

структури, які забезпечують передавання електронної інфор-мації, здійснюють розрахунки між банками, надають технічну та