Метою діяльності Відділення є одержання прибутку шляхом надання послуг по забезпеченню страхового захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб та здійснення перестрахувальної діяльності в межах, що визначені чинним законодавством України, Статутом Компанії, Положенням про Рогатинське відділення та внутрішніми нормативними документами Компанії.

Ціль компанії – бути універсальною страховою компанією, що лідирує на всіх сегментах страхового ринку, орієнтованою на максимальне задоволення потреб страхувальників і надання послуг високої якості.

Предметом діяльності відділення є:

- проведення страхування;

- перестрахування;

- здійснення фінансової діяльності, пов’язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Компанія здійснює всі види обов’язкового, добровільного страхування та перестрахування згідно із законодавством України, на які вона отримала ліцензії.

Для того, щоб краще висвітлити тему дипломної роботи, необхідно структуризувати її на три розділи.

Перший розділ дипломної роботи присвячено теоретичним основам мотивації праці персоналу в організації.

Другий розділ містить наявний аналіз мотивації працівників в Рогатинському відділенні ВАТ НАСК «Оранта», зокрема діагностика фінансово-економічного стану, аналіз використаних методів стимулювання та дослідження процесів мотивації праці працівників.

В третьому розділі запропоновані шляхи вдосконалення та покращення мотивації праці.

Практична цінність роботи полягає в тому, що отримані результати досліджень і висновки можуть лягти в основу прийняття управлінських рішень що сприятимуть покращенню мотивації працівників в Рогатинському відділенні ВАТ НАСК «Оранта».

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи мотивації праці в організації

1.1. Поняття і роль мотивації в менеджменті

Процес майнових змін в Україні за сучасних умов, тобто переходу від державної форми господарювання до колективної з перевагою приватного або з повністю приватним капіталом, дуже впливає на зміни в організаційних структурах підприємств. Це пов'язане з одного боку, з необхідністю проведення певних перетворень формально-правового характеру, а з іншого – з організаційною реструктуризацією підприємств. У процесі такої реструктуризації формується і нова система мотивування персоналу.

Мотивація є атрибутом свідомості людини як чинник, що активізує діяльність або спричинює її припинення. Поняттям ширшим за мотивацію, є захоплення працею, тобто переконання працівника у доцільності, змістовності його праці. Сильне захоплення працівників діяльністю організації викликає скорочення плинності кадрів та невиходів на роботу, але не має виразного впливу на поліпшення ефективності праці.

Мотивація (англ. Моtіvаtіоn) — це процес спонукання людини або групи людей до досягнення цілей організації і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали і т. п. У широкому розумінні мотивація іноді визначається як детермінація поведінки взагалі.

В процесі праці у людей цілеспрямовано формується заінтересоване відношення до неї та її результатів, оскільки мотивація посилює бажану поведінку людини, дає напрямок поведінки і ґрунтується на внутрішніх і зовнішніх факторах або на мотивах і стимулах. Мотив (англ. Motive) — це усвідомлена спонукаюча причина, основа, підстава до якоїсь дії чи вчинку. Мотив є суб'єктивним явищем, усвідомленням вчинків, які у кінцевому підсумку перетворюються у постановку цілі, що спонукає людину до дії внаслідок трансформації зовнішнього спонукаючого фактора (стимулу) і його усвідомлення індивідом.

Мотив перебуває «всередині» людини має персональний характер, залежить від безліч зовні і внутрішніх стосовно людини чинників. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що саме і як треба зробити. Модель мотивації через потреби показано на рис.1.1.

Рис.1.1. Схема моделі мотивації через потреби

Мотиви класифікуються по групах (рис.1.2):

До першої групи входять мотиви, пов’язані з найважливішими суспільними потребами людини за критерієм їх змісту. В цьому випадку розрізняють мотиви Ідейні (пов’язані з світоглядом), політичні (обумовлені позицією особи по відношенню до політики), етичні (засновані на етичних нормах і принципах) і естетичні (що відображають потребу в прекрасному).[10,c.18]

Рис.1.2. Класифікація мотивів

За джерелом виникнення, обумовленості (а також за особливостями регуляції) розрізняють мотиви соціальні (патріотичні), колективістські, діяльницькі (діяльно-процесуальні) і заохочувальні (стинуло – заохочувальні).

Джерелом виникнення патріотичних мотивів є країна, де народилася і живе людина. Колективістські мотиви, маючи джерелом колектив, виникають внаслідок готовності людини керуватися в поведінці інтересами конкретного колективу, до якого вона належить. Дієві мотиви виникають на основі конкретної діяльності людини. Вони є наслідком особливостей трудової діяльності, умов конкретної праці. Джерело виникнення заохочувальної мотивації - в матеріальному і моральному стимулюванні, винагороді, яку одержує людиною у вигляді заробітної плати, премій, надбавок або похвал.

У окрему групу об'єднуються мотиви по видах діяльності: суспільно-політичні, професійні, науково-пізнавальні.

За часом прояву розрізняють мотиви постійні, тривалі і короткочасні.

Перші діють на протязі всього життя людини (наприклад, пов'язані із задоволенням природних потреб), другі - протягом багатьох років наприклад, пов'язані з пізнавальною потребою особи), треті – протягом обмеженого тимчасового інтервалу (наприклад, у зв'язку з пізнанням нового).

По силі прояву мотиви поділяють на сильні, складові особливо дієву мотивацію, помірні, характеризуються середньою силою їх прояву, і слабкі, неістотно спливаючі на діяльність, хоча і спонукаюча її.

За проявом поведінки розрізняють мотиви реальні (актуальні) і потенційні. Реальними (актуальними) називаються мотиви, які спонукають поведінку і діяльність. Під потенційними розуміють мотиви, що сформувалися у особи, але що не виявляються в даний момент з двох причин: або людина готується до майбутньої діяльності, або вона нею займалася раніше, але перемкнулася на іншу.

За ступенем усвідомленості мотиви бувають усвідомленими і неусвідомленими (останні звичайно називають спонукаючими). Як правило, до діяльності людину спонукає не один, а багато мотивів, що знаходяться в різних взаємозв'язках.[10, c.20]

У основі того або іншого вчинку може бути боротьба мотивів; вони можуть підсилювати або послаблювати один одного;