Таблиця № 1: Ландшафтна структура Керченського півострова.

Одиниці

Вимірів | Типи місцевостей

Абразійно-денудаційний останцевий кустарниково-різнотравно-степовий | Абразійно-денудаційний останцевий ковильно- тип-чаково-петрофітно-сеповий | Абразійно-денудаційний рівнинний типчаково-ковильно-степовий | Денудаційно-рівнинний типчаково-ковильно-степовий | Акумулятивно-рівнинний типчаково-ковильно-степовий | Слабодернований лугово-солянковий | Балочно-лугово-стінний | Озера | Загальна площа

Км2 | 323 | 330 | 267 | 693 | 514 | 529 | 272 | 130 | 3058

% | 10,6 | 10,9 | 8,7 | 22,5 | 16,9 | 17,3 | 8,9 | 4,2 | 100,0

Кримські гори

Межа між степовим і Гірським Кримом проходить від Севастополя, пів-нічніше міста Сімферополя на м. Феодосію. За характером ландшафтів Гір-ський Крим нагадує Карпати і середньогір’я Великого і Малого Кавказу. Тут добре виражена висотна поясність ландшафтів, поширені широколистяні, зокрема букові ліси.

Гірський Крим у тектонічному відношенні є північною частиною анти-клінорію альпійського складчастого поясу. У гірському Криму виділяють три паралельних гірських пасма: Головне (найвище) та два передових куестових. Вони розташовані на північ від Головного і чітко простежуються у західній і середній частинах Гірського Криму. Західна частина Головного пасма є ціліс-ною структурою з платоподібною поверхнею, а східна – розпадається на ряд більш-меннш ізольованих платоподібних масивів. Плоскі вершинні поверхні пасма складені переважно вапняками верхньої Юри.

Ландшафтною особливістю Головного пасма є карстові форми рельєфу. Вони вважаються класичним прикладом голого карсту середземноморського типу. В багатьох місцях вапняки позбавлені ґрунтового покриву й утворюють карстові поля, які характеризуються великою кількістю замкнутих форм рель-єфу і тріщин, через них талі снігові і дощові води проникають у вапнякові тов-щі. Підземні карстові води Кримських гір живлять численні джерела, ріки і ві-діграють важливу роль у забезпеченні водою всього регіону.

На території Криму переважають повітряні маси помірних широт конти-нентального і морського походження. Влітку сюди надходять континентальне й морське тропічне повітря, значний вплив на клімат здійснює відріг Азорського антициклону. Циклонічна діяльність у межах області зв’язана головним чином з Ісландським мінімумом, взимку – з виходами середземноморських циклонів. Цими циклонами зумовлений також зимовий максимум опадів. Особливо добре виражений в Кримських горах, які є бар’єром для фронтальних розділів і зу-мовлюють їх загострення та активізацію. Кримські гори також перешкоджають проникненню холодних повітряних мас з півночі. Одночасно з отеплюючим впливом Чорного моря й середземноморськими циклонами це призводить до формування на Південному березі Криму особливого, середземноморського клімату з теплою зимою і максимумом опадів в цю пору року.

Передгірна область охоплює Внутрішнє і зовнішнє куестові пасма і збі-гається з поширенням лісостепових передгірних ландшафтів. Внутрішне пасмо простяглося від Інкерманських висот на заході до гори Агармиш на сході. Воно складене вапняками, мергелями і глинами верхньокрейдового і палеогенового віку. В західній частині Внутрішне пасмо роздвоюється, роз-членовано текто-нічно-ерозійною долиною. Ерозійно-денудаційні зниження між пасмами скла-дені крейдовими і палеогеновими породами. В рельєфі виражені долини, балкі, яри.

У кліматі лісостепового передгір’я помітні перехідні риси від степового до вологого помірно теплого клімату Головного пасма. Вегетаційний період триває 8-9 місяців, сума активних температур становить 3000 ... 3450є. Річна сума опадів – 550 мм. Передгір’я розчленовує досить густа сітка річок, серед них найбільшими є: Салгір з притоками, Індол, Бельбек, Альма, Кача, Чорна та ін. Вони мають мішане живлення. На цих річках побудовані невеликі водосхо-вища, які допомагають регулювати стік. Локальне поширення мають форми поверхневого карсту.

У ландшафтній структурі передгір’я виділяють:

куестові виположені гряди з чорноземами і дерновими карбонатними щебенюватими грунтами на елювії карбонатних порід, частково розораними;

куестові розчленовані гряди з дерновими карбонатними і дерново-буроземними щебенюватими грунтами під дубовими лісами та лучними степами; лучні степи поширені в нижній частині лісостепового поясу та на куестових останцях, в них представлені ковилові та кострицево-ковилові угруповання з різнотрав’ям (шавлія, люцерна, гадючник, горицвіт);у лісових ділянках домінують дуб пухнатий, зустрічаються дуб скельний, граб, груша та інші дерева;

в центральній і південно-західній частинах області виділяють ку естові розчленовані гряди з коричневими щебенюватими ґрунтами, шибляковими заростями, грабинниковими дібровами, характерною рисою ґрунтів є великій вміст щебеня;

міжпасмові полог хвилясті зниження з чорноземами карбонатними грабових дібров; великі площі займають плодові насадження: виноградники, зернові і технічні культури (лаванда, шалфей мускатний, ефіроолійна троянда);

долинно-терасові комплекси, які відзначаються значною розораністю.

Таблиця № 2: Ландшафтна структура передгірної області

№ | Типи місцевостей | % от всієї території

1

2

3

4

5

6

7

8

9 |

Куестово -лісовий

Куестово-лісостеповий

Куестово-степовий

Куестово-фрігано-шибняковий

Міжурядовий полого волнистий кустарниково-степовий

Низкогірський лісовий

Середньогірський лісовий

Холмисто-ярово-балковий шибняково-степовий і шибняково-фріганний

Долинно-терасний з лучно-чорноземними грунтами заплав і дерново-карбонатними грунтами надзаплавних терас |

26,9

15,0

6,8

9,8

16,5

5,7

1,1

5,0

13,2

Область головного гірського пасма простягається від Каранських висот до горбистих височин мису Іллі (310 м). Південний схил пасма короткий, кру-тий, місцями прямовисний; північний – пологий. Його центральна частина складена з поверхні твердими верхньоюрськими вапняками і є найбільш під-нятою. Головне пасмо розчленоване на окремі плоско вершинні масиви – яйли. На яйлах найбільш поширеними карстовими формами є лійки різних розмірів, закладені в нешаруватіих і товстошаруватих вапняках, тріщини порід, замкнені та напівзамкнені улоговини, печери та ін.

Інтенсивному карстоутворенню сприяють кліматичні умови. На Голов-ному пасмі випадає від 1000 мм (на заході) до 600-700 мм (на сході) опадів, причому 50-60%