На південному березі Кримських гір зі збільшенням висоти знижується температура і зростає кількість атмосферних опадів. Це є проявом висотної поясності клімату, що зумовлює зміну грунтово-рослинного покриву. Червоно-бурі грунти змінюються буроземами, а дуброво-ялівцеві ліси нижнього поясу – широколистяними. У їх складі переважає дуб. На вапнякових породах поши-рені ліси із кримської сосни. Цей пояс рослинності розташований на висоті 300-900 м.

Верхню частину південного схилу Кримських гір до вершинного плато займає пояс букових лісів. Крім бука тут поширені граб, клен, кримська сосна й особливо крючкувата сосна. Букові ліси піднімаються до висоти понад 1000 м і різко обриваються. На вершинному плато вони зустрічаються лише на окремих ділянках.

Вершинна поверхня Кримських гір належить до верхньої ландшафтної зони. Її особливості визначаються кліматичними умовами і характером мате-ринських порід. На плато гір літо прохолодне (середня температура липня ста-новить близько 16єС) зі значною кількістю опадів. У західній частині вона до-сягає 100-1200 мм. Для верхньої ландшафтної зони характерні кам’янисті гір-ські луки й лугові степи. На закарстованій поверхні вапняків росте ялівцевий стелюх. У зоні поширені гірсько-лугові чорноземоподібні грунти, які на сході переходять у гірські чорноземи.

Для рослинності плато типовими є типчак, тонконіг, стоколос, степова осока та ін. У найбільш сухих місцях сформувались лугово-степові угрупован-ня, а в краще зволожених – лугові. В їх складі є куцоніжка, вівсяниця лугова, конюшина та ін. Трав’яниста рослинність східних карстових плато сильніше остепована, ніж західних. На відкритих безлісих просторах переважають осте-повані луки й лугові степи, нижче вони переходять у гірський степ.

Північний схил Кримських гір, як і південний, займають ліси на буро-земних грунтах. У верхньому поясі ростуть бук, граб, місцями дуб (на схилах південної експозиції), крючкувата сосна. Нижче 700-600 м ростуть дубові ліси, в їх складі переважає скелястий дуб. Буроземні грунти змінюються корич-невими. На північних відрогах, а також у смузі куест панівне положення займає ксерофільний низькорослий пухнастий дуб. У північному напрямку лісові ландшафти змінюються південним лісостепом. У лісостепу низькорослі зарості з дуба, держидерева та грабника чергуються з ділянками степової рослинності.

Таким чином, у верхніх частинах південних і північних схилів Кримських гір спостерігається значна подібність ландшафтів, але на нижніх рівнях – істот-ні відмінності. Це дає підставу говорити про різну структуру висотної пояснос-ті південного та північного схилів. Вона зумовлена кліматичним бар’єрним впливом Кримських гір, якій виявляється у різній кількості опадів і темпера-турному режимі.

На північних схилах гір у лісах Кримського заповідника зберіглася багата фауна. Тут поширені благородний олень, косуля, лисиця, кам’яна куниця та ін. Характерними представниками птахів є сойка, синиця, дикий голуб, дрізд.

Південний берег

Прибережну смугу південного схилу Головного пасма (завширшки 2-12 км та заввишки 400-450 м) називають Південним берегом Криму. Для нього типовим є Ерозійний рельєф, а також вулканічні утворення на зразок лаколітів (Ведмідь-гора, Карастель). Гірський масив Карадаг поблизу Феодосії – давній зруйнований вулкан.

У гірському Криму чітко простежується висотна поясність ландшафтів. На південному схилі гір до нижнього поясу належить Південний берег Криму. Тут поширені червоно-бурі (перехідні від буроземів до червоноземів) і корич-неві грунти.

Рослинність Південного берега характеризується значною (близько 1500) кількістю видів. Вона подібна до середземноморської. В її складі багато енде-міків, вічнозелених дерев і чагарників. Ксерофільний дуброво-яливцевий низь-костовбурний ліс поширений на висотах майже 300 м. Його підлісок стано-влять вічнозелені чагарники. Типовими представниками таких лісів є дерево-подібний ялівець, пухнастий дуб, скипидарне дерево. Ці леси чергуються з ча-гарниковими заростями шиблякового типу.

Природну рослинність на значних площах замінила виноградники, сади і парки. Тут добре пристосувалися середземноморські, американські та східно-азиатські представники рослинного світу: кипарис, лавр, лавровишня, магнолія тощо. Багата колекція рослин з різних районів півострова та світу зібрана в Кримському ботанічному саду.

Внаслідок збільшення сухості клімату на захід від Алушти вічнозелені рослини зникають, а ліс поступово заміщується чагарниковими заростями шиб-лякового типу. На схилах гір поширені розріджені зарості сухолюбивих трав і напівчагарників. Далі на схід рослинність набуває степового характеру. В райо-ні Судака, а також у західній частині Південного берега поширена реліктова сосна.

Крим має неабияке рекреаційне значення. Сприятливі кліматичні умови, тепле море, наявність лісів і мальовничих краєвидів забезпечили можливості для розвитку санитарно-курортної мережі.

Слід зазначити, що для Криму складною є проблема водозабезпечення. Вона вирішується шляхом створення водосховищ на річках, використання під-земних вод, транспортування води Північно-Кримським каналом. Але труд-нощі з водозабезпеченням все ще залишаються. Останніми роками досить гост-рою для Криму стала екологічна проблема. Вона зв’язана з забрудненням атмосферного повітря промисловими викидами у північно-західних районах півострова, автотранспортом у містах і з забрудненням Чорного та Азовського морів. Все це впливає на в цілому гарні перспективи подальшого соціально-економічного розвитку регіону.

Список використаної літератури:

1. Половина І.П. Фізична географія Європи. – Київ: “АртЕк” 1998.

2. Лапко М.В., Руфін В.А., Твердохлебов І.Т. Кримська область (географічний нарис) – Київ: “Радянська школа” – 1961.

Фізична географія Української РСР /Під редакцією О.М. Маринина – Київ: Вища школа – 1982.

Физико-географическое районирование Украинской ССР /Под редакциею