рекреаційний. Профілюючим в господарстві Криму виступає машинобудування. Причому, деякі його галузі, як наприклад, виробництво обладнання для харчової промисловості, сільськогосподарське машинобудування, судноремонт, зв'язані з вищеназваними комплексами, інші - електротехніка, пневматика сформувались на базі резервів робочої сили. Але більшість машинобудівних виробництв відносяться до воєнно-промислового комплексу, причому частина з них зв'язана з морем, деякі випускають засоби зв'язку. З цією групою міжгалузевих комплексів зв'язані наукові розробки, забезпечені потужною науково-технічною базою. Особливо виділяються наукові колективи морського, агропромислового, машинобудівного напрямків. Крім цих міжгалузевих комплексів є виробництва, які працюють здебільшого на задоволення потреб місцевого населення. Це ряд харчових підприємств, виробництво більшості товарів народного вжитку, таких, як меблеві, швейні, трикотажні вироби, взуття, галантерея.
Визначаючи місце Криму в територіальному розподілі праці, треба відмітити, що по масштабам виробництва і вивозу готової продукції Крим виділяється суднобудівництвом і судноремонтом, виробництвом обладнання для харчової промисловості, випуском електротехнічних виробів, виробництвом агломерату і флюсових вапняків, бромистих з'єднань, соди, продукції харчової промисловості - вина, консервів, ефірних масел, шкіргалантерейних і перо-пухових виробів.
Соціальна сфера Кримського господарства безпосередньо не створює суспільний продукт, але її основні елементи грають важливу роль в забезпеченні нормального функціонування виробничої сфери і життєдіяльності населення.
Соціальну сферу представляють:
галузі, тісно пов'язані з формуванням робочої сили, особливо системи особливо системи освіти і охорони здоров'я;
галузі сфери обігу: торгівля, суспільне харчування, ощадні банки В остання роки ця сфера розширюється за рахунок появи елементів ринкової інфраструктури. Функціонують комерційні банки, кримська універсальна біржа, сільськогосподарська біржа;
галузі комунально-побутового обслуговування населення;
галузі "індустрії" розваг і відпочинку, система спортивних товариств і організацій, культура і мистецтво знаходяться в Криму на низькому рівні розвитку;
система соціального забезпечення.
Специфікою Криму з його рекреаційними ресурсами є придбання соціальною сферою товарної форми, здатною разом з деякими матеріальними галузями бути галуззю спеціалізації.
Вдосконалення структури господарства Криму, яке має ціль соціалізацію, екологізацію і гуманізацію виробництва і життя населення повинно посилити роль соціальної сфери. Профілююче значення в ній, як і в міжрайонному розподілі праці, безсумнівно буде належати рекреаційній галузі, на розвиток якої частково треба було б перепрофілювати провідні міжгалузеві комплекси і наукову базу. В матеріальному виробництві зберігається і посилюється роль агропромислового комплексу і машинобудування. Причому в останньому необхідні перебудови в направленні виробництва малогабаритних (неметалоємких) побутових машин і пристроїв, розширення випуску обладнання для агропромислового комплексу і зберігання високого рівня розвитку суднобудівництва і судноремонту. Основною метою машинобудування, яке розвивається, повинно стати зниження його металоємкості, зростання технологічності і забезпечення екологічності в експлуатації готових виробів. Ці направлення в розвитку виробничої сфери в Криму повинні супроводжуватись постійним скороченням галузей, використовуючи місцеву сировину (мрамуровидні вапняки, соляні озера), що погано для природи Криму, перепрофілюванням хімічних виробництв Північного Криму.
Прогресивна перебудова господарства Криму може залишитись побажанням, якщо не буде механізму і інфраструктури, які забезпечують цю перебудову.
Наукове забезпечення прогресивного розвитку Криму можуть сформувати наукові колективи під егідою інституту розвитку Криму, який з'явився в 1991 р., та працює в рамках вітчизняного відділення Всесвітньої лабораторії. Наукові розробки стають основою господарського розвитку, який здійснюють виконавчі органи управління Кримом. Причому, першим кроком в цьому направленні повинні стати підготовка і перепрофілювання відповідних кадрів, особливо для соціальної сфери, яка розвивається.
Отже, важливим елементом здійснення розробок можуть стати елементи ринкової інфраструктури: інвестиційні банки, акціонерні товариства, біржі, які в Криму тільки починають створюватися.
2.1. Металургійна промисловість
Виникнення чорної металургії в Криму пов'язано з промисловим видобутком бурого железняку Керченського півострову. Керченська руда відрізняється легоплавкістю, але бідна залізом (до 40% заліза в руді) і містить в собі шкідливі домішки: вівіаніт, сірку і миш'як).
Площа залізорудних родовищ в Керчі оцінено в 10-70 км2, потужність рудного пласта коливається від 10 до 12 метрів, загальні запаси складають приблизно 1,8 млрд. Тон. Щорічний видобуток залізної руди складав до 4 млн. Тон.
В наш час видобуток залізної руди на Керченському півострові зупинений. Калин-Брунський залізорудний комбінат переорієнтований на залізорудний сировину Криворізького басейну. Руди Крив. Бас. Агломеруються в Керчі і відправляються в Маріуполь.
Крім офлюсованого агломерату Крим відправляє споживачам флюсовий вапняк.
Маючи порівняно невелику питому вагу в виробництві промислової продукції Криму - 2% (1990 рік) - металургійне виробництво має обмежені перспективи розвитку. Доля сировинної ланки металургії Криму - видобуток залізної руди і флюсового вапняку частково визначено.
Припинення видобутку залізної руди на Керченському півострові зв'язано не тільки з погіршенням якості видобувної сировини. Також є негативний вплив відкритого видобутку на стан земельного фонду Криму. В 1989 році на Керченському півострові з сільськогосподарського обороту було виведено 1,5 тис. га землі, яку зайняли залізорудні кар'єри, повертається ж в сільськогосподарському господарстві тільки під 50 га земель в рік. Екологічний конфлікт металургії і сільського господарства Криму - це серйозний фактор скорочення діяльності сировинних підприємств металургійної галузі.
2.2. Машинобудування
Машинобудування є нерозривною структурною ланкою майже будь-якого промислового комплексу, але при цьому роль його буває різною. В Криму машинобудування відноситься до галузей спеціалізації промисловості півострова.
Питоме значення машинобудування в структурі промислового виробництва Криму з року в рік збільшується. І в наш час більше, ніж 30% основних виробничих фондів і виробленої продукції припадає на цю галузь.
Таблиця 1
Динаміка питомої ваги машинобудування в галузях промисловості Криму, %
Показники | 1960р. | 1985р. | 1990р.
Вартість основних виробничих фондів |
19,5 |
28,4 |
30,2
Вартість продукції в загальному об'ємі |
19,7 |
30,8 |
33,1
Кількість зайнятих | 28,0 | 47,0 | 47,9
Одна з особливостей машинобудування - невелика частка його виробів в районах виробництва, що підтверджується на