Реферат

з дисципліни «Історія туризму»

на тему:

«ВАТ “Інтурист” і розвиток іноземного туризму в Радянській Україні»

Наприкінці 60-х рр. інфраструктуру міжнародного туризму остаточно було відновлено. Починається епоха масових міжнародних подорожей, що набувають стрімкого розвитку в 70-80-ті рр. Якщо в 1960 р. по світу подорожували 70 млн. чоловік, то в 1980-му – вже 284 млн. чоловік.

Піднесення міжнародного туризму в цей період пояснюється такими чинниками: по-перше, склалася сприятлива міжнародна ситуація; по-друге, зросла купівельна спроможність населення; по-третє, збільшилась тривалість відпусток; по-четверте, вдосконалювалися транспортні засоби і сфера туристського обслуговування.

Міжнародний туризм став ефективним засобом зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зазнав піднесення він і в СРСР. За період з 1971 по 1975 р. було прийнято близько 50 млн. інтуристів, а за кордон виїхало близько 11 млн. громадян Радянського Союзу. В Україні на початку 70-х рр. було створено Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР. Пізніше його перейменовано на Головне управління з іноземного туризму УРСР.

У 1929 р. для обслуговування великого потоку іноземних туристів створюється Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист», яке згодом стає монополістом в області організації іноземного туризму в СРСР. «Інтурист» створює власні представницькі філії як за кордоном, так і в містах союзу, підписує договори із закордонними залізничними і пароплавними компаніями. Інтуристам пропонувалося близько 50 маршрутів для подорожей по СРСР, які включали окрім Москви великі адміністративні центри європейської частини держави. Про величезну діяльність «Інтуриста» говорить той факт, що за період с 1929 по 1938 рр. СРСР відвідало більш ніж 100 іноземних туристів. Майже третина всіх туристів складали громадяни США. Найбільша інтенсивність відвідування країни іноземцями припадає на 1934 – 1937 рр., коли їх кількість досягла 70 чоловік.

З 1938 р. починається спад, що був наслідком світової економічної кризи, а також наближенням війни. Лише у середині 50-х рр. іноземний туризм оживає і набуває нової сили.

З 1957 р. починається історія радянського морського туризму. «Інтурист» орендував два судна – «Перемогу» і «Грузію», на яких і здійснювались морські подорожі навколо Європи із Одеси в Ленінград. Пароплав «Петро Перший» проводив чорноморські круїзи для туристів із соціалістичних країн. А в 1960 р. сумно відомий пароплав «Адмірал Нахімов» почав плавати вздовж Кримсько-Кавказького узбережжя. На початку 1960-х рр. морський туризм почав розвиватися у Балтиці, судно «Григорій Орджонікідзе» робило 20-денні тури вздовж узбережжя Далекого сходу.

На створення відповідних європейських умов для прийому туристів пішло десять післявоєнних років. Необхідно було побудувати мережу готелів і ресторанів, нарешті набути досвід перевезення великої кількості іноземців авіа і залізничним транспортом, розгорнути рекламу і, нарешті, налагодити виробництво сувенірної продукції.

Перед «Інтуристом» стояли проблеми, пов’язані зі специфікою СРСР як туристської держави. СРСР знаходився на великій відстані від туристських ринків Європи. А якщо врахувати той факт, що відстані між окремими туристськими об’єктами в СРСР становили тисячі кілометрів, то виходило, що витрати на транспорт становили більшу частину вартості путівки. Протяжність деяких маршрутів, які розробив «Інтурист», становила до 6000 км.

Після запуску в 1957 р. першого у світі штучного супутника Землі цікавість до Радянського Союзу стрімко зросла. Але в умовах холодної війни уряд США навмисно відправляв антирадянськи настроєних американців і відмовлявся видавати виїзні візи тим громадянам, які мали у свої паспортах відмітки про відвідування СРСР. Це звичайно гальмувало розвиток радянського іноземного туризму.

У 1964 р. створюється Управління з іноземного туризму і Рада з іноземного туризму, куди увійшли представники 17 міністерств, комітетів і відомств. Управління і Рада повинні були координувати роботу різних організацій для подальшого розвитку іноземного туризму в СРСР. В середині 60-х рр. створюється і спеціальна система підготовки кадрів для готелів і ресторанів, а також супроводжуючих груп і перекладачів. «Інтурист» залишався єдиною комерційною організацією в системі Управління Ради Міністрів СРСР по іноземному туризму. Відділення «Інтуриста» були відкриті у всіх столицях союзних республік, а також у великих туристських центрах – Ленінграді, Сочі, Ялті, Іркутську.

З 1964 р. «Інтурист» почав приймати туристів для лікування у найбільш відомих курортах країни. До їх числа увійшли санаторії, відомі своїми джерелами мінеральних вод, наприклад, Мацеста в Сочі, П’ятигорськ, Кисловодськ, Єсентуки, лікувальні грязі Цхалтубо і т.д.

Діяльність «Інтуриста» не обмежувалась прийманням звичайних туристських груп. Під час усіх офіційних урядових візитів на «Інтурист» покладалися обов’язки приймання й обслуговування всіх супровідних осіб і журналістів. У 70-ті рр. «Інтурист» брав участь у підготовці візитів президентів США Р. Ніксона, Дж. Форда, Р. Рейгана, президента Франції Ж. Помпіду, прем’єр - міністра Великої Британії Г. Вільсона.

У 1975 р. під час спільного радянсько-американського польоту корабля «Союз-Аполлон» ВАТ «Інтурист» також відповідало за приймання іноземних гостей. «Інтурист» постійно співпрацював з посольствами іноземних держав у СРСР. Прийоми, організовані компанією, відвідували принаймні 100 послів.

У 1975 р. в Мадриді було створено Міжнародну міжурядову організацію в галузі туризму – Всесвітню туристську організацію(ВТО), що стала спадкоємицею Міжнародного союзу офіційних туристських організацій(МСОТО), заснованого ще в 1934 р. СРСР став однією з держав – засновниць ВТО. Першим Генеральним секретарем ВТО був Робер С. Лонаті (Франція).

Піднесенню туристського обміну сприяв прискорений розвиток сучасних видів транспорту. Аерофлот здійснював повітряне сполучення з 3,5 тис. міст більш ніж у 50 державах на всіх континентах. Значну роль у туристських зв’язках відіграли залізниці. Міжнародні залізничні маршрути сполучали СРСР з 25 державами Європи та Азії. Також в цілях реклами туристських поїздок у