У червні 1983 р. Указом Президента Верховної Ради СРСР Головне управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР було реорганізовано у Державний комітет СРСР з іноземного туризму (Держкомінтурист). Його першим головою став Посол СРСР у Японії В.Я. Павлов.

Динамічний розвиток іноземного туризму в СРСР став можливим завдяки значним коштам, інвестованим державою в розвиток туристської індустрії: кількість місць у готелях Державного комітету СРСР з іноземного туризму збільшилася за 15 років з 10 до 55 тис. У підпорядкуванні Держкомінтуриста було понад 100 готелів, мотелів, кемпінгів, численні ресторани, бари, кафе, навчальні заклади, гаражі, станції технічного обслуговування, кіноконцертні та конференц –зали, басейни, сауни, кегельбани, дискоклуби, а також понад 3 тис. одиниць автотранспорту.

У 1989 р. Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист» було відокремлено зі структури центрального апарату Держкомінтуриста СРСР і переведено на самофінансування.

В Україні в грудні 1988 р. був ліквідований центральний орган державного управління галуззю - Головінтурист УРСР. Замість нього в січні 1989 р. було створено Асоціацію з іноземного туризму «Укрінтур».

В умовах демократизації радянського суспільства другої половини 80-х рр. у розвитку міжнародного, особливо виїзного, туризму з’явилися нові тенденції: він позбавив суворої перевірки, заорганізованості, регламентації з боку держави.

Література:

1. Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. – К.: вища шк., 2002. – 195 с.

2. Дворниченко В. В. Развитие туризма в СРСР в 1917-1983 гг. – М.: Турист, 1985. – 86 с.

3. Цибух В. І. Туризм в Україні на зламі тисячоліть// 6 континентів. – 2000. - № 5. – С. 3

4.