Реферат

Екскурствознавство

Екскурсійна справа як важливий розділ просвітницької роботи серед населення має понад столітню історію свого розвитку. Екскурсії збуджують інтерес населення до пізнання рідної країни, її історико-культурних та природних пам'яток. Будучи найбільш ефективною формою ознайомлення з видатними пам'ятками давнини і сьогодення, екскурсії є й важливим засобом патріотичного виховання, тому щоПзчать~"любити і шанувати свою батьківщину, Ті історію та культуру. Важливу роль відіграють екскурсії в реалізації пізнавальної функції туризму. Вони є його невід'ємною частиною, разом з тим залишаючись і окремою формою просвітницько-дозвіллєвої діяльності.

Питання екскурсознавства є актуальним і тепер.

"За останні роки екскурсознавство активно долучалось до всебічного вивчення світового українства як явища історичного, політичного, соціального, культурного, загальнонаціонального"1, що особливо важливо в умовах відродження української нації.

Основою сучасної методології екскурсійної справи в Україні є об'єктивне і неупереджене висвітлення усіх аспектів сучасного життя, а також історії та культури на основі пошуку нових матеріалів; архівних документів, досліджень, опрацювання наукових праць, ессе, мемуарів і використання їх при створенні екскурсійних маршрутів. Це складає основу науковості екскурсії.

В умовах новітніх підходів до системи освіти та виховання "екскурсійна діяльність потребує усвідомленого соціального замовлення і пріоритетної підтримки з боку держави. Бо майстерно напрацьовані та проведені екскурсії - це і є духозне інвестування у наше майбутнє, накопичення людського капіталу".2

Екскурсійна справа базується на трьох основних складових: теорії, . методиці та практиці. Розробка методологічних і теоретичних основ екскурсійної справи спричинила появу такої наукової та навчально-практичної дисципліни як "екскурсознавство".

Екскурсознавство - галузь теоретичних знань, яка вивчає "проблеми моделювання ідеальної екскурсії і впливу екскурсії на

свідомість людей" , практику підготовки, проведення та удосконалення екскурсій, екскурсійну методику, історію екскурсійної справи.

Предметом навчальної дисципліни "Екскурсознавство" є вивчення студентами історичних аспектів виникнення та становлення екскурсійної справи в Україні, сучасного стану, теорії і практики ЇЇ втілення, методики екскурсійної роботи.

Метою викладання курсу ."Екскурсознавство" є ознайомлення студентів з історичним процесом розвитку екскурсійної справи, теорією і методикою екскурсійної роботи, підготовка кваліфікованих фахівців туристично-екскурсійної сфери, виховання свідомих будівників нової незалежної держави.

Головними завданнями, що мають бути вирішені в процесі викладання дисципліни, є:

-розкриття витоків екскурсійної справи, особливостей вітчизняного екскурсознавства на всіх етапах розвитку, аналіз сучасного стану, перспективи розвитку екскурсійної діяльності;

вивчення теоретичних основ екскурсійної справи: сутності екскурсії, її основних ознак і функцій, класифікації екскурсії, формування екскурсійної тематики, застосування елементів педагогіки, психології, логіки в екскурсіях;

опрацювання питань екскурсійної методики, що є сукупністю чітких правил та вимог до екскурсії, сумою методичних прийомів підготовки та проведення екскурсій. Це питання технології створення нової екскурсії, особливостей застосування методичних прийомів показу та розповіді;

вивчення шляхів удосконалення професійної майстерності екскурсоводів, забезпечення якості екскурсійних послуг.

Єкскурсознавство є також комплексною науковою дисципліною, що розкриває теорію, методологію і методику екскурсійної діяльності, історію екскурсійної справи, узагальнюючу практику туристично-екскурсійних закладів.

Подальшого наукового підходу потребує наступна проблематика в екскурсійній справі:

історичні аспекти розвитку екскурсійної справи; подвижник

місце екскурсії у системі національної освіти та виховання; вплив екскурсії на розвиток особистості; соціологічні дослідження в екскурсійній роботі; психофізіологічні аспекти екскурсійної роботи; екскурсія як складова просвітницького руху; екскурсійна справа і туризм: шляхи удосконалення співпраці; професія "екскурсовод": сучасні вимоги до фахової підготовки; методологія створення тематичного екскурсійного туру;

екскурсійна методика та її специфіка; удосконалення технології екскурсійної діяльності;

сучасні засади розвитку екскурсійної справи в Україні; формування понятійного апарату, розробка екскурсійної термінології; екскурсійні ресурси України; екскурсійний продукт як вид інтелектуальної власності; авторська екскурсія і захист прав її творця; якість екскурсії і засоби її оцінки; розширення спектру мотивації вибору екскурсії як форми дозвіллєвої діяльності; упровадження сучасних інформаційних технологій в екскурсійній сфері тощо.

В історії розвитку екскурсійної справи в державі основна увага приділялась методиці підготовки екскурсії і техніці їх проведення, організації екскурсійного обслуговування ї змісту екскурсійного обслуговування населення.

У вітчизняній історіографії проблеми екскурсознавства розглядалися в працях учених-екскурсіоністів і педагогів-методистів. Основна увага приділялась методиці підготовки екскурсії і техніці її проведення, організації екскурсійного обслуговування і змісту екскурсійного обслуговування населення.

Наукове екскурсознавство бере свій початок з 90-х рр. ХіХ от. За цей час створено значну історіографію з проблеми, авторами праць були вчені-екскурсіоністи і педагоги-методисти.

Найбільш розробленою була шкільна екскурсійна методика, основні положення якої у період до 1917 р. викладено в працях відомих російських і українських педагогів і вчених: Д. Н. Кайгородова, Є. Л. Зв'ягинцева, Б. Є. Райкова,

П. А. Тутковського, ІУ1. Ф Сумцова, І. Я, Акінфієза, С. Ф. Русової та ін.

Про роль і значення шкільних екскурсій одним з перших писав відомий український природознавець-геолог П. А. Тутковський у статті "Про шкільні екскурсії" (1893 р.). У праці Д. Н. Кайгородовз "Конспект дев'яти весняних ботанічних і зоологічних екскурсій в околиці С.-Петербурга" (1893 р.) висловлюються цікаві думки щодо природознавчих екскурсій для учнів.

Відомий український літературознавець, етнограф М. Ф.
Сумцов у роботі "До питання про організацію місцевих освітніх
учнівських екскурсій" (1897 р.) наголошував на значенні учнівських
екскурсій, зокрема мистецтвознавчих, виділив як екскурсійні об'єкти
храми м- Харкова та позаміської зони, художню експозицію
міського музею та університетський музей художніх мистецтв, у
тому числі найбагатший нумізматичний кабінет. Автор зазначив
також важливу роль виробничих екскурсій для учнів на фабрики,
заводи тощо. Пізніше, в роботі "На заході та вдома" (1910 р.) він
пропонуватиме включити до екскурсій відвідування храмів м. Суми,
що мають визначну художню цінність; пам'яток Полтави, а як
палкий прихильник творчості Т. Г. Шевченка - батьківщини
великого поета. '"^

Питання методики організації та проведення учнівських екскурсій розкриваються в роботі І. Я. Акінфієва "Учнівські екскурси в Катеринославі11 (1900 р.). В Іншій праці "Як влаштовувати екскурсії з учнями" (1914 р.) Акінфієв розвинув ці питання, наголошуючи на тому, що необхідно вчити дітей спостерігати і бачити, з також на ґрунтовній підготовці вчителя-керівника екскурсії.

У книзі російського педагога-екскурсіоніста Б. Є. Райкова "Шкільні екскурсії, їх значення та організація" (1910 р.) були чітко сформульовані основні принципи методики проведення шкільних екскурсій, переважно з природничо-наукової тематики, а також інших предметних екскурсій з урахуванням програмних вимог школи того часу.

Праця Б. Є. Райкова ретельно вивчалася й українськими педагогами, в тому числі С. Ф. Русовою, яка також присвятила статтю "Шкільні екскурсії і їх значення" (1911 р.) методиці організації та проведенню екскурсій. На її думку, шкільні екскурсії корисні для розвитку мови, для поглиблення знання з природознавства, географії, геометрії і взагалі для всебічного розвитку особистості. С. Русова радила влітку і навесні проводити

більше екскурсій у поле, б л;с: запроваджувати такі свята як обжинки, косовиці жита, маку тощо.

Щодо класифікації екскурсій, то С. Русова підтримувала думку Д. Соколова, який поділяв їх на дві групи: антропо-географічні та історичні. С. Русова додає ще гуманітарні екскурсії, мету яких вбачає у тому, щоб "дати учням свідомий погляд на громадське життя в його історичному розвитку та в сучасному становищі".

Про значення екскурсій, методику їх організації та проведення говорить вона і в праці "Методика початкової географії" (1918 р.)

З праць російських і українських педагогів можна довідатися ми й про піонерів учнівських екскурсій в Україні- У роботі Н. Арепьєва "Загальноосвітні екскурсії в середній школі" (1900 р.) подаються відомості про директора Житомирської чоловічої гімназії Сидорова та викладача природознавства Катеринославського реального училища Акінфієва.

У роботі Івана Абрамова "Край Тараса Бульби" (1902 р.) викладено матеріали про керівників шкільними екскурсіями: вчителя Кременецького двокласного училища Дороша, мешканця Почаева і знавця місцевої старовини Феодосія Семенова.

Російський дослідник А. Бєлгородський у роботі "Учнівські екскурсії; короткий історичний начерк, значення і організація їх" (1916 р.) приділив увагу шкільним екскурсіям, виділив значну екскурсійну діяльність українських педагогів: директора Києво-Печерської гімназії В. !. Петра та директора Сумського реального училища А. С. Ґрицая. Автор торкнувся також питань методики організації екскурсій і вимог до їх керівників, звернув увагу на історію екскурсійної справи.

В українській історіографії з єкскурсознавства звертає на себе увагу робота Ґ. Потапенка "Екскурсії в середніх навчальних закладах Одеського навчального округу у 1915-1916 навчальному році",(1,917 р.), в якій автор одним з перших розробив класифікацію екскурсій за тематикою: географічних, історичних, природничих, релігійних, мистецтвознавчих; навіз статистичні дані і розробив Діаграми про участь в екскурсійному процесі різних типів навчальних закладів (жіночих і чоловічих гімназій, реальних училищ), і/

Важливе місце в історіографії єкскурсознавства йорадянського періоду посідають архівні матеріали, які містяться у звітах попечителів навчальних округів. Крім того, значна література про організацію і методику проведення екскурсій публікувалася у

педагогічних часописах: "Русская школа", "Світло", а також у спеціалізованих туристично-екскурсійних часописах: "Русский екскурсант", "Зкскурсионньій вестник", "Школьньїе зкскурсии и школьньій музей", "Русский турист".

Теоретичні питання екскурсознавства розроблялися й у радянський період.

У період 20-30-х рр. XX ст. починає створюватися радянська екскурсійна школа, набуває розвитку екскурсійна методика. У цей період