Роми (цигани), як і більшість інших етнічних груп у містах, мешкають поруч на одній вулиці чи на одному кутку. Усі «циганські» вулиці, як правило, розташовувалися на околиці міста, а хати роми (цигани) будували там, де раніше стояли їхні шатра[49].

Цікаво, що на відміну від інших етносів України, серед яких, крім мови своєї національності, поширена українська або російська, цигани у числі «інших» мов, якими володіють називали молдавську, румунську, угорську(такі займають друге місце за чисельністю після володіючих мовою «рома»). Цей факт відтворює ареали їх кочових мандрів і спектр міжетнічних взаємин.

Однією із специфічних циганських проблем є надзвичайно низький культурно-освітній рівень цієї меншини. За даними перепису 1989 року, по Закарпаттю вищу освіту мав лише один чоловік на тисячу осіб, середню спеціальну – 0,3%, загальну середню – 14,5%, початкову – 83%[47].

Серед основних напрямів роботи управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій України є максимальне залучення дітей ромської національності до навчання в загальноосвітніх навчальних закладах. Так, у 2006-2007 навчальному році у 136 школах Закарпатської області навчалося 5884 учнів ромської національності. В навчальних планах цих шкіл передбачено вивчення культури, звичаїв та традицій ромів (циган). Впроваджуються нові методики навчання дітей ромської національності з врахуванням їхніх традицій виховання та побуту. За сприяння Міжнародного фонду «Відродження» в Ужгороді організовано ромський дитячий садок, а також відкрито ромські недільні школи, в яких діти вивчають ромську мову та літературу, українську мову, займаються музикою, знайомляться з ромськими ремеслами.

На початку 90-х років зародилася ідея створення культурно-просвітніх об’єднань ромів (циган). 28 травня 1990 р. у м. Ужгород було створено перше циганське об’єднання «Рома». Пізніше було утворено ще три товариства – «Романі Яг», «Романі сом», «Амаро дром». Основні напрями їхньої діяльності – культура, гуманітарна допомога, захист прав. У квітні 1999 року у м. Ужгород почала виходити циганською, українською та угорською мовами газета Закарпатського ромського культурно-просвітнього товариства «Романі яг»(«Циганська ватра»)[35].

Процеси демократизації суспільства, що відбуваються в Україні, відкривають широкі можливості й активізували у середовищі ромської громади конструктивні сили, які здатні впливати на вирішення проблеми ромської спільноти. Відзначається певний рівень їхньої готовності до відродження своєї самобутності та усвідомлення своєї етнічної приналежності.

Нині в Україні створено 90 ромських національно-культурних товариств. Основне завдання, на вирішенні яких зосереджена діяльність ромських громадських об’єднань, є відродження мови, культури, традицій та звичаїв ромської національної меншини. На всеукраїнському рівні функціонує спілка громадських організацій «Конгрес Ромен України». Голова конгресу – Петро Григоріченко[35].

У міжетнічних відносинах подекуди все ще має місце традиційна наявність антициганських настроїв. До циган ставляться з почуттям постійної підозри. Склався певний стереотип у суспільстві, що цигани – потенційне зло. Це відбивається у випадках дискримінації на роботі, в навчанні, медичному обслуговуванні, судових процесах. Це породжує зустрічну агресію з боку циган.

Словаки. За офіційними даними останнього перепису населення, в Закарпатті проживає близько 5,6тис. словаків, половина з них – в обласному центрі Ужгороді, інші – у Мукачеві, Перечині, Великому Березному, Сваляві, а також селах Середнє, Сторожниця, Тур’я Ремети, Анталовці, Глибоке, Довге, Даманинці, Кленовець, Кольчино, Кам’яницька Гута, Родникова Гута та ін.[50].

Словаки на Закарпатті мешкають як автохтонне населення, яке протягом XVII-XIX століть збільшилося в результаті значної кількості переселенців зі словацьких областей Угорщини, серед яких були землероби й виноградарі, кваліфіковані ремісники – майстри по металу, дереву, склу. Серед словацьких поселень поступово виникла певна господарська диференціація: Анталовці були відомі деревообробкою, Середнє і Глибоке – виноградарством, Сторожниця – овочівництвом.

Рис3.4. Зміна чисельності словацького населення в Закарпатті

Упродовж 1918-1939 рр., коли землі Підкарпатської Русі входили до складу Чехословацької Республіки, кількість словаків у цьому регіоні зросла за рахунок держслужбовців і спеціалістів різних галузей господарства. Так, 1900 р. словаків на території Закарпаття було 7300, тобто 1,6% населення, 1921р. – 19 (3,3%), 1930р. – 37900 (4,8%). Той період був найсприятливіший у розвитку словацької культури в нашому краї: відкривались словацькі школи і гімназії, дитсадки, працювали кружки народної творчості, театр[50].

Після війни Закарпаття було приєднане до Радянського Союзу, і відповідно до угоди 1947 року між СРСР і ЧСР словаки отримали можливість рееміграції. Тоді багато представників словацької національності, аби уникнути репресій, повернулося на рідні землі. З деяких сіл вони виїхали практично повністю (Гута, Новий Кленовець, Оноківці). Період 1947-1989 рр. був несприятливим у культурному розвитку словаків, відбувалася їх поступова асиміляція.

Після 1989 року починається відродження словацької етнічної меншини на Закарпатті. Виникає цілий ряд словацьких культурних осередків, серед яких активною роботою виділяється обласне культурно-освітнє товариство «Матіца словенска» на Закарпатті (голова – Й.Й.Гайніш), засноване 1992 р. Воно видає газету «Podkarpatsky Slovak», активно відтворює народні традиції, регулярно проводячи відомі в області Дні словацької культури і народної творчості. У вересні в одному із словацьких сіл святкується «Словацька веселиця», на Різдво в Ужгороді проходить «Словацький бетлегем», перед великим постом у ресторан «Закарпаття» на «Словацький бал» з’їжджаються словаки з усього Закарпаття, навесні в с.Середнє проводиться співочий конкурс «Золотий соловейко», серед дітей проходить конкурс читців «Чарівні казки»[35].

На закарпатському обласному телерадіоцентрі працює редакція словацьких програм, яка регулярно випускає телепередачу «Slovenske pohlady», словаки мають змогу чути рідну мову і в радіопередачах. Розширюється факультативне вивчення словацької в районах компактного проживання словаків, відкриваються словацькі класи, в обласному центрі функціонує школа