населення становив 1636 чол. (загальний показник міграції – 2323 чол.). Від’ємне сальдо міграції з Російською Федерацією становило – 675 чол., з Угорщиною – 569 чол.,з Німеччиною – 252 чол., із США – 79 чол.,з Ізраїлем – 119 чол.,з Канадою – 20 чол., з Чехією – 30 чол., Білорусією – 16 чол. Характерним є те, що росіян в Російську Федерацію емігрувало 85,6 %, угорців в - Угорщину 85,4%, німців в Німеччину -86,4%, євреїв в Ізраїль – 79,7%. Тоді як із румун краю жоден не емігрував. Із числа прибулих в 1995 р до Закарпаття відсоток українців становив 62%, росіян – 23,7%, угорців – 2,6%, румун – 2,4%, словаків – 0,6%. Частка прибулих іммігрантів, що народились безпосередньо в Україні становила 71,2%[69].
З іншого боку, якщо з країнами Європи та Америки було від’ємне сальдо міграції, то із країнами Азії позитивне. 1995 р. до краю прибуло 244 чол.,а вибуло 126 чол. Тобто міграційний приріст становив 118 чол[70].
1997 р було зафіксовано міграційне скорочення через виїзд у країни далекого зарубіжжя (понад 58%). Найбільше емігрували до Угорщини (457 чол. або 40,5%), Німеччини (347 чол. або 30,8%), Ізраїлю (119 чол. або 10,5%), США – 81чол. (7,2%). З вибулих емігрантів 96,4% виїхали на постійне місце проживання. Характерним стало зменшення обсягів етнічної міграції, емігрували в основному через економічні причини. Адже, із числа емігрантів до Ізраїлю кількість українців становила 51,3%; до Німеччини : українців – 32,3%, росіян – 2,6%; до Чехії : українців – 83,9%[71].
В 2000 р вперше (з 1994 р) із країнами СНД склалось позитивне сальдо міграції – 95 чол. Першість продовжувала зберігати Росія, на яку припадає 82,3% міграційного обміну з країнами СНД (прибуло 285 чол., вибуло в Росію – 216 чол.). Проте найбільші втрати дала міграція в країни далекого зарубіжжя (54,6%). До держав далекого зарубіжжя вибуло 1416 чол., з яких 98,9% - громадяни України. Частка тих, що виїхали в Німеччину склала 33,9%, Угорщину – 32,4%, США – 11,1%, Чехію – 9,9%, Ізраїль -8,9%. Емігранти на 41,7% - українці, угорці (24,8%), німці (18,8%), росіяни (3,4%), євреї (3,4%), словаки (1,8%). Продовжував зберігатись економічний характер еміграції. Серед емігрантів в Чехію 95,7%, Ізраїль 71,2%, Німеччину 44,9%, Угорщину 29% складали недержавотворчі етноси вказаних держав. Високою була частка українців, що емігрували до Чехії – 90,1%, до Ізраїлю – 54,4%, до Німеччини – 36,6%, Угорщини -25,3%[72]. В 2001 р сальдо міграції склало – 2703 осіб. Причому більшість емігрантів – жінки (1467 осіб)[73].
Аналіз динамічних рядів по міграції населення переконливо свідчить, що протягом 90-х рр в області пожвавився міграційний рух населення як серед українців, так серед росіян, євреїв, німці та інших національних меншин. Тільки серед грузин, вірмен та азербайджанців характерний міграційний приріст (більша кількість іммігрантів, ніж емігрантів[74]. Серед німців та євреїв еміграція характерна із 1990 р і продовжується за весь вказаний період. Вже серед українців вона фіксується із 1994 р, серед росіян та білорусів починаючи з 1993 р.[75]
Напрямки міграції населення (за кордон, в країни далекого зарубіжжя) засвідчують істотне зростання еміграційних потоків в США, Ізраїль, Німеччину, Угорщину[74]. На мою думку, наведений матеріал свідчить про «етнічне обличчя» еміграції, за винятком еміграції українців. Тобто, поряд із зростанням еміграційних потоків серед українців (через соціально-економічні причини), приходить процес повернення етнонаціональних меншин на «історичні батьківщини» (етнічні території, держави із великою кількістю представників того чи іншого етносу). Це чітко засвідчують розрахунки відділу у справах національностей та міграції Закарпатської ОДА щодо еміграції німців та угорців краю до Німеччини та Угорщини. До прикладу в 2000 р до Угорщини емігрувало 459 осіб, з них 329 угорці[53].
Етнонаціональний характер мала еміграція євреїв краю. Наприклад, 1993р в Ізраїль вибуло 33 особи з яких 22 євреї міст краю; в США з числа міського населення краю вибуло 52 особи, з яких 30 євреї. В той же час з числа сільського населення області в США вибуло 24 особи, із яких взагалі євреїв не значилось. Це ще раз засвідчує факт переважного міського проживання євреїв. В 1994 р в Ізраїль вибуло 61 особа із міст області, з них – 32 євреї. В США з міст області вибуло 74 особи, з них – 33 євреї[76].
4.3 Проблема русинства
Проблема русинства постійно збуджується політиками, що викликає необхідність суворо об'єктивного підходу до неї. Етнонім «русини» для Закарпаття завжди був ключовим, від самого початку Київської Русі. Принаймні письмові джерела XI ст. згадують місцеве слов'янське населення, називаючи його русинами, а територію проживання Руською крайною або Руською маркою. Майже ідентичним був і екзоетнонім - рутени: так у латинізованій формі іменувалися русини. Зазначимо, що і в інших регіонах України українське населення називалося на той час або руськими (русичами, руснаками), або й русинами. Щоправда, з XII-XIII ст. ці назви потроху змінюються на «козаки», «українці». В Закарпатті ж, через його відірваність від України, останні терміни утверджуються дещо пізніше, у XVI-XVII ст. На картах, складених у 1650 р. Г. Левассер де Бопланом, Закарпаття позначене назвою «Угорська Україна», інші ж документи називають її Підкарпатською Руссю. Власне, «руський» та «український» тривалий час побутували як синоніми, і це було особливо характерним для Закарпаття.
Втрата державності або ж, в силу різних обставин, включення частини території одного етносу до державного утворення іншого та відповідна