56 . Національний склад населення Закарпатської області та його мовні ознаки. – Ужгород, 2003. -86 с.

57.Рябошанко Л. Правове становище національних меншин в Україні (1917-2000рр.): Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 484 с.

58. Інформаційний б’юлетень Відділу у правах національностей та міграцій Закарпатської обласної державної адміністрації. – Ужгород: Ліра, 2008. -75 с.

59. Закарпаття: статистичний щорічник, 2006. – Ужгород, 2007

60. Статистичні дані // Матеріали науково-практичної конференції «Державне регулювання міжетнічних відносин в Закарпатті». – Ужгород: Патент, 1997. – С.216

61. Динаміка чисельності наявного населення області.

62. Поточний архів Закарпатського обласного управління статистики. Народжуваність, смертність та природний приріст, скорочення населення; Закарпаття 2000. Статистичний щорічник. Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 2001. – С.303.

63. Жиленко Р.В. Демографічна ситуація на Закарпатті // Соціум. – 1999. - №5. – С.3

64.Закарпаття у цифрах у 1994 році. Статистичний збірник. – Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 1995. – С.14. Населення Закарпатської області. Демографічний щорічник. – Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 1996. – С.58-59; Статистичний щорічник Закарпатської області за 1996 рік. – Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 1997. – С.37. Закарпатська область (статистичний щорічник0. 1997. – Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 1998. – С.34. Статистичний щорічник Закарпаття, 1998. – Ужгород: закарпатське обласне управління статистики, 1999. – С.24; Закарпаття 1999. Статистичний щорічник. – Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 2001. – С.312.

65.Поточний архів відділу у справах національностей та міграції Закарпатської облдержадміністрації. Таблиця №1. Міграція населення Закарпатської області (1991 рік).

66. Поточний архів відділу у справах національностей та міграції Закарпатської облдержадміністрації. Міграція населення Закарпатської області (1992-1993 роки)

67.Закарпаття у цифрах у 1994 році …- С.15-16

68. Поточний архів відділу у справах національностей… Довідка про міграційну ситуацію в 1995 році; Відомчий архів Закарпатської обласної державної адміністрації (Далі - Відомчий архів Закарпатської ОДА), Ф.195. Закарпатська обласна Рада народних депутатів, оп.23. Канцелярія, спр. Том І. Листування з міністерствами і відомствами України про розвиток відповідних галузей. 03 січня 1996- 21 березня 1996 року. На 111 аркушах. – арк..25.

69. Поточний архів відділу у справах національностей… Міждержавна міграція в Закарпатській області (1995 рік).

70. Поточний архів відділу у справах національностей … Про стан і тенденції міграційних процесів в області в 1997 році.

71. Поточний архів відділу у справах національностей … Про стан міграційних процесів в Закарпатській області в 2000 році.

72. Поточний архів Закарпатського обласного управління статистики. Розподіл мігрантів за статтю та національністю. Закарпатська область. 2001 рік.

73. Динамічні ряди по міграції населення. Відділ демографічної статистики Закарпатського обласного управління статистики. – С.51

74. Лавер О., Макара М. Свої « чужі» і чужі «свої» // Карпатський край . – 1996. - №1-4. – С.8.

75. Закарпатське обласне управління статистики. м. Ужгород. Відділ демографічної статистики та праці. Справа №04-36. Том №1. Зведені звіти по механічному руху населення. Міграція за 1993 рік. Січень 1993 – грудень 1993 рік. На 125 арк. – арк.. 12-13; Зведені звіти по механічному руху населення. Міграція за 1994 рік. Січень 1993 – грудень 1994 рік. На 138 арк. – арк.. 5-6.

76. Віднянський С. Прояв закарпатського сепаратизму? // Політика і час. - 1993 р., № 12, стор. 51-56.

77. Тиводар М. Етноісторичний та етнокультурний розвиток українців Закарпаття // Carpatica. – Карпатика. Етнічні та історичні традиції населення українських Карпат кінця XVIII-XX ст. – Ужгород,1999. –Вип.6. – С. 28-31

78.Чучка П. Закарпаття: українці і русинство // Карпаторусинство: історія і сучасність. - Ужгород, 1994. - С. 51 – 61

79. Закарпатська обласна рада. Відділ у справах національностей

80.Зан М. Етнонаціональна структура населення Закарпаття на світлі результатів перепису 2001 р. //Carpatica. – Карпатика. – Вип.28. – Ужгород: УжНУ, НДУ карпатознавства, 2003. – С.145-156

///. Р.Сливка.Етногеографічне дослідження Бойківщини.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Словник етногеографічних термінів

Автономія етнічна (від грецьк. autos - сам, nomos - закон) - національне (етнічне) самоврядування, яке є однією з форм гарантованого міжнародним правом самовизначення народів. Відомо кілька форм автономії етнічної: національно-територіальна, національно-культурна, національно-персональна. Різні види автономії етнічної є дієвою формою забезпечення прав корінних народів і національних меншин, надійним механізмом стабілізації, нормалізації та гармонізації міжнаціональних відносин у сучасних поліетнічних суспільствах.

Адаптація етнічна — пристосування людини або групи людей до нового етнічного середовища, а частково і пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії.

Анклав етнічний — у сучасній етнології та етносоціології цей термін використовується для визначення певної території у поліетнічній країні, заселеної переважно представниками одного етносу. Етнічні анклави відзначаються певною замкненістю, відокремленістю від довколишнього середовища й самоорганізацією внутрішнього життя.

Антагонізм етнічний — це стан у міжетнічних відносинах, котрий характеризується найвищою напругою у цих стосунках на двох рівнях: відносини домінуючої більшості і окремої меншини; відносини між етнічними меншинами.

Антисемітизм — одна з форм національної та релігійної нетерпимості, що знаходить прояв у ворожому ставленні до євреїв, а також система поглядів, що його обґрунтовує.

Ареал етнічний — територія, на якій концентрується значна частина представників того чи іншого етносу. Прикладом етнічного ареалу в Україні є угорський етнічний ареал у Закарпатті . Як правило, у межах етнічного ареалу найбільш ефективно зберігаються традиції, звичаї, елементи культури та побуту тих чи тих етнічних спільнот

Асиміляція етнічна — розчинення самостійного етносу або його частини в середовищі іншого, як правило, більш великого етносу. При цьому етнос, що асимілюється, втрачає свою мову, традиційну культуру, етнічну самосвідомість, переймаючи етнокультурні