Інтеграція міжетнічна — процес зближення етносів-автохтонів та розташованих серед них різних за кількісним складом етнодисперсних груп, який підпорядкований створенню єдиної для усіх них поліетнічної держави-нації.

Історія етнічна — 1) реальний процес змін та подій, яких зазнав певний етнос від часів свого виникнення до сьогодення, у всій їх багатоманітності і повноті; 2) наука, що вивчає цей процес у сукупності його найбільш значних подій та зрушень, що збереглися у народній пам'яті, а також знайшли відображення у різних письмових джерелах

Консолідація етнічна — процес згуртування певного етносу навколо однієї або декількох видатних осіб (у тому числі — й харизматичних лідерів), що сприймаються більшістю етносу як особлювачі та носії найнагальніших потреб та інтересів етнічного загалу.

Кордони етнічні — умовні лінії або рубежі, що розділяють етнічні території, тобто території, компактно населені певними етносами або етнічними, а також етнографічними групами. Складаються протягом історичних періодів. Етнічний кордон виявляє крайню межу компактного розселення даної етнічної спільноти і , як правило, не є суцільною лінією.

Конфлікт етнічний — особливий випадок соціального конфлікту, де соціальними одиницями постають системна цілісність, етнос, що характеризується властивостями елементів, які його складають, та зв'язки між цими елементами.

Маргінал етнічний — це об'єктивно і суб'єктивно проміжний стан людини в системі етнічних відносин. Об'єктивна етнічна маргінальність є наслідком того, що особа одночасно належить до двох етнічних груп. Найчастіше перебувають у такому стані вихідці з етнічно змішаних сімей.

Меншина етнічна — самосвідома своєї єдності спільність людей, для яких властиві спільне походження, спільні мовно-культурні риси, спільні психологічні орієнтації й котрі у кількісному плані поступаються домінантній групі поліетнічного суспільства. За характером розселення етнічні меншини можуть бути компактними і дисперсними.

Меншина національна — як правило менша за чисельністю соціальна група, яка не займає панівне положення у певній державі. Члени такої групи — громадяни цієї держави — мають з етнічної, релігійної або мовної точок зору характеристики, які відрізняються від характеристик основної частини населення і виявляють, навіть посередньо, почуття солідарності з метою збереження своїх культури, традицій, релігії або мови.

Міграція — переміщення, переселення людей, яке здебільшого веде до зміни місця проживання. Розрізняються на сталу, тимчасову, сезонну, маятникову.

Мова етнічна — це та мова, якою говорить певний етнос. Мова етнічна великого етносу може поділятися на діалекти, носіями яких найчастіше є представники етнографічних груп цього етносу (для українського етносу — лемки, бойки, гуцули і т.ін.).

Народ — у широкому розумінні слова — все населення певної країни або держави. У вужчому смислі як про народ іноді говорять про окремий етнос. Нарешті у повсякденному вживанні цього терміна під ним розуміють людські маси, що соціально відокремлені від пануючих або керуючих верств та груп суспільства.

Нація — це особливий стан і у той же час певний етап розвитку етносу, пов'язаний з творенням національно-державних символів та атрибутів, національно-державної самосвідомості, загальнонаціональних інтересів, національної ідеї і національної культури.

Області (райони) історично-етнографічні — території, у населення яких завдяки спільності історичних доль, соціально-економічного розвитку та взаємовпливу складаються подібні культурно-побутові особливості. Вони проявляються в матеріальній культурі — типах традиційного житла, засобів пересування, їжі, начиння, одягу, взуття, прикрас тощо, а також в традиційній духовній культурі (обряди і звичаї, вірування, фольклор тощо).

Організації етнічні — громадські об'єднання на основі певних етнічних ознак учасників, їхніх етноконсолідуючих завдань і цілей (політичних, культурних, релігійних, освітніх тощо). Відповідно організації етнічні за своєю культурою можуть набирати форми партії, духовного ордену, національно-культурного товариства, етноконфесійної групи, освітянського осередку тощо.

Плюралізм етнічний — світоглядна позиція, сутністю якої є визнання рівності і самоцінності кожного етносу, його права на збереження своєї самобутності, на вільний та всебічний розвиток.

Проблема етнічна — протиріччя, що торкається сфери життєдіяльності етносуб'єкту. Його місця та ролі в системі суспільних зв'язків

Преса етнічна — преса, що представляє інтереси етнічних інститутів та функціонує під їхньою егідою або від їхнього імені, тобто залежно від організації етнічних груп (спільнот).

Процеси етнічні — зміни як окремих елементів структури етносу, так. можливо, і всієї його структури що означає утворення нової етнічної спільності.

Рееміграція — процес повернення до країни походження чи колишнього проживання людей, які свого часу залишили її, емігрувавши до інших країн.

Рух етнічний — стихійні або скоординовані дії значної частини певного етносу, метою яких є або протидія зовнішньому експансіоністському іноетнічному тиску або консолідація задля реалізації наданих збігом історичних обставин можливостей.

Самовизначення культурно-етнічне — процес, пов'язаний з реалізацією права етносу на культурну автономію, на задоволення культурних потреб та інтересів і на збереження етнокультурної самобутності.

Самоідентифікація етнічна — процес ототожнення, уподібнення себе особою з певною етнічною групою. Він відбувається як переживання особою укоріненості в цю спільність, як відчуття себе її частиною, переживання своєї відданості їй.

Самосвідомість етнічна — розрізняється за своїми носіями як етнічна самосвідомість окремого представника етносу, тобто етнофора, і як етнічна самосвідомість етносу в цілому. Індивідуальна етнічна самосвідомість як духовне породження являє собою здатність ідентифікувати себе з певним етносом, відокремлюючись водночас від всіх інших етносів, усвідомлювати своє етнічне "я" як неповторне, унікальне явище.

Сепаратизм етнічний — сукупність економічних, соціально-політичних та духовно-культурних процесів, змістом яких є набуття певним етносом часткової (на правах автономії) або повної (на правах державності) незалежності.

Спільність (або спільнота) — сукупність людей, що об'єднані тривкими відносинами, котрі склалися історично і мають ряд