вітальня, де можна проводити дозвілля та приймати гостей (тут збираються відпочиваючі, дивляться телепередачі, обмінюються враженнями). Загальна кімната повинна опалюватися, мати загальне (верхнє) та локальне освітлення.
Ця кімната має бути облаштована необхідними меблями та іншим обладнанням, а саме: телевізором та радіоприймачем; музичним центром або магнітофоном; бібліотекою, набором ігор(шахи, шашки, доміно і т. д.);
Загальну кімнату можна використовувати також як їдальню, для ігор дітей і т.д.
Спальня
Основні вимоги, яким повинно відповідати приміщення спальні – це забезпечення зручності, тиші і гігієнічності умов відпочинку. Спальня на дві особи повинна бути не меншою 12, а на одну – 8 м кв. Обладнання меблів має бути простим, а набір меблів – мінімальним.
В кожній спальні мають бути: ліжко або ліжко-диван. Ліжка мають бути укомплектовані якісними матрасами, подушками, ковдрами та простирадлами; шафа для одягу (гардероб або вбудована); освітлювальні прилади біля кожного ліжка; крісла...
8. Список використаних джерел.
1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.
2. Бабаев Л.В. Малий бізнес. Ринок і суспільство. 1-2. М - МП. 1992.
3. Гостиничный и туристический бизнес: учебник. – М.: Тандем, 1998.
4. П. Горішевський, М. Гронець Підприємництво і молодь. Сільський зелений туризм. Івано-франківськ: Місто НВ, 2003.
5. Відпочинок на селі. Порадник організатору відпочинку та власнику садиби // Туризм сільський зелений. – IV/1999; Випуск №3 – ІІ/2002; Випуск 6 – IV/2003.
6. Гетьман В.І. Концептуальні питання екотуризму в контексті збереження ландшафтного різноманіття // Рідна природа. – 2001.
7. Гетьман В. Основні завдання і проблеми розвитку екотуризму в національних природних парках і біосферних заповідниках України // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2002.
8. Глядіна М.В. Зарубіжний та вітчизняний досвід розвитку екологічного туризму // ІІ міжнародний конгрес "Інформатизація рекреаційної і туристичної діяльності: перспективи культурного та економічного розвитку. – Трускавець, 23-28.05.2000 р.
9. Гринів Л., Мацала В. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських Карпатах // Проблеми регіональної політики. Зб. наук. праць Інституту регіональних досліджень. – Львів, 1995.
10. Дудкіна О.П. Рекреаційне підприємництво на теренах Галичини: пошуки перспективних форм організації // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. – 1998.
11. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм у системі суспільно-економічних відносин // Економічна та соціальна географія: Науковий збірник. – К., 2001. – с.89-95.
12. Экотуризм на пути в Россию. – Сост. Е.Ю. Ледевских, Н.В. Моралева, А.В. Дроздов. – Тула: Гриф и Ко, 2002.
13. . Ефремов Л.И. Экология туризма и сервиса: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2003.
14. Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки. Затверджена Законом України від 21.09.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000.
15. Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV.
16. Зінько Ю.В., Гетьман В.І. Розвиток туризму в національних парках Українських Карпат // "Гори і люди" (у контексті сталого розвитку). Міжнародна конференція. – 14-18.10.2002 р. м. Рахів.
17. Кравців В.С. Рекреаційне освоєння Карпат в контексті регіональних і державних інтересів // Проблеми соціально-економічної географії Західного регіону України. – К.: Інститут системних досліджень освіти, 1993.
18. Падовська О.М. Традиційний промисел Карпат в контексті формування рекреаційного комплексу // ІІ Міжнародний конгрес: Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку. – Трускавець. 2005.