Зокрема, в “Переводах зъ въстника законовъ державнихъ для герцогства Буковины” йдеться про те, що вони чинні лише в Буковині, наприклад: „Для герцогства Буковины. Рочникъ 1869. VІІ. Часть. Законъ изъ дня 14 Мая 1869.” [94, 96, 98]. Аналогічний адресат значиться на документах „Дневникъ законовъ и роспоряженій для герцогства Буковины. Годъ 1873 року” [97, с.43], та ін.

Сприйняття цілісності освіти школярів починаючи з ухвали закону 14 травня від 1869 року в буковинських школах зумовлює такий підхід до її аналізу, за якого ми допускаємо визнання її змісту, як синтезованого явища. Історично зумовлений синтез культур різних народів, що проживали в Буковині зініціював і синтезований характерний змісту фізичного виховання. До цього долучилися і потужні процеси проникнення інформації про західноєвропейські освітні системи в наслідок прогресивної діяльності педагогів та її поширення у виступах на вчительських конференціях і на сторінках тодішніх часописів [69, с.329-331; 203, с.177-179]. А саме, стан розвитку шкільництва у Франції розглядався в статті „Шкільництво заграничне. Школи у Франції”: „План науковий кладе вагу також на фізичний розвій дитини. Розвій той підпирають гімнастика, вправи військові, а також приписи, які мають на цїли утриманє чистоти і здоровля. При кождій шко мужескій, котра числить більше 200 учнів, творить ся баталїйони шкільні для відбування вправ гімнастичних і війскових. До тих належать хлопцї від 12-го року житя, фізично добре розвинені. Кождий баталїйон дістає від мїністерства прапор визначає інструкторів до веденя вправ [73, с.27-28].

Цікавим розглядаємо переклад відомим буковинським педагогом М.Шкурганом низку статтей польського автора Маріана Якимовського „Одностайність у вихованню – се важна засада педагогічна” [86, с.365-367; 87, с.383-385]. Автор визначає засади раціонального виховання молодого покоління, виокремлюючи одностайність (рівнозначність) „всїх средств педагогічних до узискання цїлі виховання” однією із найважливіших. Метою виховання Якимовський вбачає „Дитину виховувати, то значить випровадити єї із стану цїлковитої неспроможности фізичної і умислової, з якою на сю землю, повну плачу приходить, а виробити з неї чоловіка, під каждим взгядомъ дозрілого, і віддати го сьвітови як правдиво-пожиточного члена суспільності” [там само с. 365]. На думку автора, виховання повинно перш за все приділяти увагу рівновазі „життя фізичного і умислового обявляючу ся як рівночасний, рівномірний і згідний розвій всїх сил і свійств так фізичних як і духовних”. Автор наголошує на фактичному становищі щодо сидячого способу життя молодіжи „Всї обставини і всї стосунки так складають ся, що дїтвора мусить проводити переважно житє сидюче, понеже наука в школї як також повторєнє лекциї дома і приготовленє ся на слїдуючий деньзсабирає щоденно багато часу, через що взагалї замало в стосунку до потреб свого віку уживає управильненого руху на воздусї, замало віддає ся стусовним грам, забавам і вправам гімнастичним”, і, наголошує на ролі школи в запобіганню низькому рівню фізичної активності дітей: „Школа повинна рівночасно розвивати въ дитинї зарівно широкі погляди як широкі груди” [86, с. 365].

Наукові знання надходили на Буковину і з тієї території України, що перебувала в складі Російської імперії, що нами представлено в І.3 дисертації [32, с.300; 46, с. 78-82; 143-150; 170-174; 44, с.5-6; 82, с.303-304; 83, с.319-321; 75, с.121-123; 45, с.280-283], про що свідчить джерельна база. Сприймаючи систему фізичного виховання в буковинських школах і досліджуючи її як єдине, культурне й історико-педагогічне цілісне явище визнаємо, що в його змісті й засобах простежується досвід наукових знань та емпіричні здобутки європейської частини людства. (Цей аспект дослідження подаємо в І.2).

Відтак, формується когнітивно-інформаційний стрижень системи, а під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів соціо-культурного поступу регіону поглиблювалися, уточнювалися й переосмислювалися її функції. У схемі ІІ.1 подаємо наше бачення моделі системи, яку складено за результатами джерельної бази дослідження.

Для вивчення очікуваних результатів від її узагальнення і пошуку науково означеного аспекта враховували сучасні підходи до системного аналізу педагогічних категорій. Відтак, змоделювали умовну систему фізичного виховання і унаслідок цього підходимо до нього як до системи, що сформувалася лише на певному етапі розвитку освіти, а, згодом, з розширенням сфери її впливу в суспільстві й надалі під дією зовнішніх і внутрішніх факторів, що урізноманітнювали мету, зміст, методи, способи та умови реалізації завдань, зумовлено виокремлення такої окремої її структури, якою стала система наприкінці досліджуваного періоду.

Результати аналізу культурно-історичного розвитку різних народів, територіально наближених до Австро-Угорщини, як і віддалених від неї свідчать, що завдання фізичного виховання розширювались починаючи від забезпечення формування досконалого людського тіла [+системи різних країн] аж до підготовки людини до її гідної участі в різних сферах життєдіяльності суспільства та при потребі його захисту від ворогів [215, s.95-96; 212, с.21-24; 219, с.164-16; 213, 278-280; 48, 135-137; 49, с.150-152] Все іноземне

До принципових відносимо позицію державних органів влади Австро-Угорщини досліджуваної доби щодо усвідомлення нею прогресивних соціально-педагогічних функцій фізичного виховання, а саме необхідності забезпечувати розвиток молодого покоління здоровим, сильним і готовим до військової служби задля захисту інтересів монархії [81, с.58-61; 38, с.189-191].

Дотично до виокремлених соціально-педагогічної та полікультурної ознак у змодельованій системі фізичного виховання спираємося на фрагменти державного закону 1869 року. Його виконання імператор Франц Йосип покладав на міністра правосуддя, а слідкувати за його дотримуванням повинен був міністр „богочесія й просвъщенія” [20, с. 395]. Зокрема йшлося, що „Народна школа имъе задачу, дъти нравственно-религійно вступовати, дъятельность ихъ духа розвивати, ихъ знаніями и зручночтями для дальшого образованія въ жизни потребными снабжати, и