Осмислення суспільно-педагогічного досвіду, який накопичували буковинці на тріаді умовно окреслених нами принципів функціонування системи фізичного виховання видається нам актуальним і в контексті сучасних освітніх тенденцій. Адже ідеї про здоровий спосіб життя теперішніх школярів, як і інших вікових популяцій населення, в поєднанні з усталеними принципами могли б, вважаємо, значно удосконалити певні технології, передусім їх теоретичні засади. Це: принципи індивідуалізації, етнізації, гуманізації та ін., як системоутворюючі в особистісно-орієнтованій освіті зростаючих поколінь загалом і кожного її чинника, зокрема.

1.4 Зміст фізичного виховання

Розглянемо наступний компонент системи фізичного виховання – її зміст, оскільки саме йому відведено в теорії та практиці роботи з дітьми визначальну роль. Очевидно, що зміст фізичного виховання є його результатом або наслідком і, водночас, умовою забезпечення гармонійного розвитку кожного вихованця.

Задля повноти аналізу фізичного виховання вдамося насамперед до його законодавчого забезпечення, оскільки наміри офіційної влади монархії щодо важливості “… тълесных упражненій” для різних типів шкіл знаходимо вже в Законі 1869 року [94, с. 374]. Щодо їхнього обсягу, то в § 3 Закону вказується, що: “Объемъ, въ якомъ учебныи предметы выкладатися мають, зависитъ отъ степени, на якой всякая школа дотычно числа роспоряжаемыхъ силъ учебныхъ находить ся. Власъ отъ тогоже зависитъ также простиряные оученыя и на иныи тутъ непоименованныи предметы” [там само, с. 374 ].

Аналогічною була освітня політика уряду і щодо міщанських шкіл (У цьому ж законі читаємо, що “Учебніх предметы сихъ школъ суть: „… пъніе и тълесніи упруженія, а для дъвчатъ: женскіи ручніи роботы и домовая господарка”) [там само, с.378-379] та “Образованіе учителей и успособленіе къ учительському званію” (Время курса образованія тревае четыре роки: “Въ васпитательныхъ заведеніяхъ для учителей преподае ся … тълесніи упруженія”, “Учебніи предметы въ воспитательныхъ заведеніяхъ для учительницъ суть … тілесніи о упруженія. Сверхъ того пытомицъ повини тамъ, гдъ къ тому есть прилежность, обзнакомляти ся съ устройствомъ хорошо уряженного заведенія для пріюта дробныхъ дътей (дътскихъ огродовъ). Образованіе учительницъ для роботъ производитъ ся или воспитательныхъ заведеніяхъ для учительницъ или въ отдельныхъ учебныхъ курсахъ”) [там само, с. 378-379; 381-383].

У щоденнику законів І розпоряджень для герцогства Буковини від 1873 року [96,с.?] наведено досить детальні рекомендації для відповідного облаштування шкільних приміщень (§ 10-18) і пришкільної ділянки з метою забезпечення занять з гімнастики (§ 13-14) [там само, с.29-32]

Зміст фізичного виховання особливо увиразнено в аналогічному документі від 1890 році частині ХІV. Зокрема, в § 23 йдеться про те, що „Для уможливлення водповъдного тълесного водпочинку и вправы школяръвъ має ся уладити одно мъсце для игръ гімнастичныхъ некрыте, а одно крыте. Менши громады можуть черезъ раду школьну повътову водъ устроєня крытого мъсця для игръ гімнастичныхъ уволнеными бути. Некрыте мъсце для игръ гімнастичныхъ має ся такъ закладати, щобы его зъ школьного будынку можна переглянути; оно повинно для кождого школяра училища, взгядно мъсце для игръ гімнастичныхъ подеколи користуючого воддълу школяровъ, водъ 2-4 м. просторности удълити и належить его, абы земля по дощеви борзо высхла, зъ спадомъ заложити и якъ до потребы грубымъ пъскомъ або лъпше дубницею посыпати. Некрыте мъсце для игръ гімнастичныхъ обводитъ ся парканомъ, або плотомъ, границю его обсаджуе ся деревами и заосмотрює ся его еще колькома сильно стоячими лавками и до осягненя въ дотычномъ розпорядженю школы и науки поданои цъли науки потръбными гімнастичными снарядами. Крыте мъсце для игръ гімнастичныхъповинно площу водъ 1-2 мІ для кождого школяра мати, найменше 4.4 м. ввысоке и на стънах до 1.6м. дошками выкладене бути и такожъ приготовленя до гімнастики посъдати. Особливу старанность мае ся мати на выкладанє дрошками помосту, котрый то густо и здобно до мытя зробити належитъ. Опалюванє мусить уможливити захованє ровномърнои теплоты найменше 10єR. Треба просто трубы обложити. Мъсце до гімнастики якъ только можна, - мае бути безпосередно полученымъ зъ школьнымъ домом” [170, с. 52], натомість зміст цілого § 35 спрямовано на застереження вчителя щодо порушень правил шкільної гігієни: “Учителі мають при удълюваню науки гымнастичнои такъ на воспитанє фізичного розвиненя ся учениковъ, якъ такожъ на держанє толуба уважати. Щобы фізично розвиненє ся учениковъ прискорити и щобы ти же добру поставу свого толуба удержали, препоручають ся подчас перервъ науки гімнастични вправы и гры, особливо тамъ, где порядочна наука гімнастики єщє не запроваджена, такъ само вольными водъ науки пообъдными порами проходы учителъвъ зъ учениками” [там само, с. 59].

Аналогічні поради для вчителів і цісарських повітових лікарів уміщено в §§ 37-39 [там само, с. 60-61].

На думку буковинського педагога Н. Шкургана „справа будинків шкільних відіграває в розвою шкільництва так важну ролю, що належить на ню бачнїйшу, ніж до тепер, звернути увагу. Власний будинок шкільний запоручає школї передовсїм тревале бутє. Добрий будинок шкільний хоронить здоровлє дїтвори шкільної і учителя. В нашім краю брак врештї стілько ще будинків шкільних, що не вільно марнувати щуплих фондів, призначених на їх виставленє” [201, с. 40-42].

Отже, враховуючи офіційну думку і здобутки тодішніх педагогів у царині теорій й практики фізичного виховання, його розлогий зміст уміщує О.Попович в ілюстрованій „Бібліотеці для молоді, міщан і селян” [167; Романюк]., М. Барановський у підручниках “Педагогіка для