Прикладом країни, де туризм користується підтримкою держави, може служити Греція. Її уряд пропонує інвесторам допомогу в одержанні кредиту по вигідній процентній ставці, знижки по податках. Щорічно міністерство національної економіки Греції повідомляє загальну суму допомоги інвесторам у туризм. У 1995 р., наприклад, вона склала 587 млн. долл. США*.

Урядом визначаються пріоритети інвестування в туризм. Насамперед це будівництво, розширення і модернізація висококласних готелів і туристичних комплексів. Причому якщо об'єм інвестицій досягає 21 млн. дол. США, даються додаткові пільги. Цікаво, що готелі, що реконструюються, і інші туристські об'єкти мають право вибору форми державної допомоги: субсидії або податкові пільги.

У Туреччині всі пільги визначаються спеціальним сертифікатом, для одержання якого встановлюється мінімальна сума інвестицій у туризм як у не пріоритетних, так і в пріоритетних регіонах і зонах вільної торгівлі.

Місцевим і іноземним інвесторам у туризм дають наступні пільги:

- інвестиційна підтримка по податках;

- звільнення від мита і ПДВ на імпорт;

- пільгові кредити.

Пільги по податках і зборам означають:

- звільнення від сплати митного збору на машини і устаткування, що повинні бути завезені відповідно до пільгового сертифіката;

- звільнення від митного податку ряду машин і устаткування незалежно від наявності пільгового сертифіката;

- знижки на корпоративний податок (від 30 до 100%);

- звільнення від сплати частини прибуткового податку з заробітної плати робітників, зайнятих у регіонах високого ступеня пріоритетності.

Відповідно до закону по стимулюванню туризму, ряд пільг дається туроператорам. Їхні прибутки від туристської діяльності оподатковуються корпоративним податком лише на п'яту його частину. 20% прибутків від туризму, отриманих в іноземній валюті і конвертованих у турецькі ліри, звільняються від оподатковування протягом 10 років із дня створення підприємства.

Завдяки фінансовій підтримці держави і місцевої влади, Туреччина за останні 5 років переживає справжній бум у туристській галузі. Якщо в 1994 р. кількість туристів склало 6,7 млн. чоловік, то в 1996 р. цей показник досягне 8,6 млн.

Ріст суспільного багатства. У післявоєнні роки в розвинених країнах світу значно збільшилися прибутки на душу населення: наприклад, у ФРН із 4500 марок у 1950 р. до 19500 марок у 1987 р.*. При цьому витрати на харчування і предмети розкоші скорочуються, а частка витрат на туризм збільшується. Усереднені дані по різних країнах свідчать, що в загальній сукупності витрат витрати на подорожі складають 12-19%.

Скорочення робочого часу. Робочий час у промисловості ФРН скоротився з 2350 годин у рік у 1950 р. до 1716 годин у 1987 р. Середньостатистична відпустка в тій же країні за той же період збільшилась із 12 днів до 31 дня. Одночасно підвищується інтенсивність праці, що приводить до стресових ситуацій і підвищення потреби організму людини у відпочинку.

Розвиток транспорту призвів до збільшення мобільності суспільства і відповідно до росту подорожей. Так, за розглянутий період число особистих автомашин у ФРН збільшилося з 0,5 млн. до 27 млн., у Швейцарії - із 0,15 млн. до 2,7 млн. При цьому одержав розвиток повітряний транспорт. Наприклад, якщо в 1950 р. цей транспорт для пересування туристів у ФРН не використовувався зовсім, то в 1984 р. його частка склала 18%.

Урбанізація. Концентрація населення в містах, відрив від природи викликає необхідність проведення вільного часу поза зонами постійного проживання. Найвищий рівень урбанізації в країнах Північної Америки (77%) і Європи (71%). Ці регіони є основними "постачальниками" туристів. Усередині однієї країни ступінь туристської активності міського населення значно вище, ніж сільських жителів. Причому чим більше місто, тим більше число жителів віддають перевагу подорожі.

Рівень суспільної свідомості. У перші післявоєнні роки люди використовували вільний час для відновлення фізичних і розумових сил із метою підвищення продуктивності праці; у 60-70 -і рр. пріоритетним напрямком стає споживання і накопичення матеріальних благ (придбання нерухомості, товарів тривалого користування, предметів розкоші і т.п.), у 80-х рр. споживання матеріальних благ відходить на задній план, поступаючись місцем духовним цінностям, зокрема, потребі в подорожах.

Коротка характеристика факторів привабливості для туристів окремих регіонів світу подана в табл. 7.

5. Історія розвитку туризму

З метою виявлення особливостей сучасного етапу розвитку туризму необхідно хоча б загалом розглянути історію його виникнення.

Сучасний туризм - явище, з одного боку, молоде, тому що масовим він став лише після другої світової війни, з іншого боку, має глибокі історичні корені, тому що подорожі відомі людству з найдавніших часів.

В історії розвитку туризму розрізняють чотири етапи:

- передісторія туризму - до початку XIX в.;

- елітарний туризм - початок XIX в. - початок XX в.;

- початок становлення масового туризму - початок XX в. - до другої світової війни;

- сучасний етап, або масовий туризм - після другої світової

війни.

Розглянемо коротко особливості розвитку туризму на кожному етапі.

1. Передісторія туризму

Початкові види туристської діяльності з'явилися ще в глибокій давнині. Першими в історії мандрівниками вважаються римляни. Незважаючи на те, що їхні подорожі обмежувалися межами імперії, подорожі сприяли розвитку туризму в силу величезних територій Римської імперії. Занепад держави в I в. н.е. привів до руйнування гостинних дворів і таверн, зубожінню населення. Лише в період пізнього середньовіччя (500-1300 р.) із розвитком торгівлі стали відроджуватися подорожі. Ще більший позитивний вплив на туризм зробила епоха Відродження, коли відбувся бурхливий ріст економіки, з'явилися нові ремесла, поліпшилася торгівля між