Проектування послуги "Туристський похід" передбачає:

- проведення експедиційного обстеження району і маршруту туристського походу;

- підготовку проектів розміщення та обладнання туристських притулків і стоянок на трасі туристського походу;

- розрахунок необхідної кількості туристського інвентарю, спорядження і транспортних засобів;

- визначення потреби в інструкторах по туризму, іншому обслуговуючому персоналі та організацію їхньої підготовки;

- підготовку рекламно-інформаційних матеріалів з описом траси походу;

- визначення заходів для безпеки послуги "Туристський похід".

Розробка трас походів повинна здійснюватися на територіях зі сприятливими природними умовами, що відповідають екологічним і санітарно - гігієнічним нормам і вимогам, встановленим у діючій нормативній документації (ССБТ, стандартах в галузі охорони природи), а також з урахуванням реальних можливостей розвитку конкретного виду туризму.

Документальною основою проектування послуги "Туристський похід" є звіт про проведення експедиційного обстеження маршруту туристського походу (Додаток ), а також матеріали соціологічного вивчення побажань туристів по обслуговуванню на даній трасі.

Результатом проектування послуги "Туристський похід" є паспорт траси туристського походу (Додаток ).

Паспорт траси туристського походу повинний бути погоджений з:

- органами санітарно-епідеміологічної служби;

- іншими організаціями, що контролюють переміщення транспортних засобів (автоінспекцією, водною інспекцією і т.п.);

- органами управління (власниками) земельними угіддями, по яких проходить траса туристського походу. Після процедури розробки і затвердження маршруту приступають до "складання" ряду послуг і товарів в одну "оболонку", називану туром. Як уже було сказано, розрізняють два основних види туру:

- пекідж-тур, тобто комплексна туристська послуга, що включає в себе розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні, побутові, спортивно-оздоровчі, фізкультурні, медичні та інші послуги. Вартість цього туру вказують у каталогах і прайс-листах.

- ексклюзив-тур, тобто окремі туристські послуги, на вибір.

9. Технологія доставки турпродукту до споживача

Доведення продукту до споживача характеризує діяльність фірми для досягнення можливості зробити його більш доступним для споживача.

Головним елементом при цьому є вибір оптимальних схем доставки до кінцевого покупця.

Схема або канал розподілу турпродукту - це шлях, по якому він рухається від виробника до споживача.

Канали розподілу можна охарактеризувати числом рівнів каналу. Рівень каналу - це будь-який посередник по доставці товару до споживача. Число незалежних рівнів визначає довжину каналу розподілу.

Прямий канал є найпростішим і складається тільки з виробника-туроператора, який формує і продає тур споживачу. Прикладом є схема роботи компанії “Тур", що майже усі тури (до 95%) реалізує сама, без агентів.

Однак більшість турфірм уникає поєднувати виробництво (формування) товару і його безпосередній продаж клієнтам. Так, більшість українських фірм-туроператорів як пріоритетний напрямок роботи обирають доведення турпродукту до споживачів через своїх агентів у регіонах.

З організаційної точки зору виділяють звичайні канали розподілу, вертикальні і горизонтальні системи (мал. 3.4.).

Звичайний канал розподілу. При наближенні туру до кінцевого споживача, як правило, не є прийнятною схема, у якій незалежні посередники (виробники, продавці) не пов'язані єдиною метою, а працюють кожен сам по собі. Ця обставина визначається головним чином специфікою турпродукту, зокрема, його нездатністю до збереження.

У сфері послуг домінує вертикальна система, що дозволяє учасникам діяти як єдина система. При цьому один із членів каналу або є власником інших, або має контракти з ними, або ж має достатні фінансові ресурси для забезпечення повного співробітництва. Розрізняють корпоративну і договірну схеми вертикального (підлеглого) співробітництва.

Корпоративна вертикальна схема поєднує послідовні стадії виробництва і розподілу під одним власником, який і здійснює управління системою.

У силу різноплановості та різноманітності туристських послуг ця схема не може охопити всю сферу туризму, але цілком можлива в її окремих галузях.

Договірна вертикальна схема складається з незалежних компаній, пов'язаних договірними відносинами з метою ефективної діяльності.

Більшість туристських фірм, а також підприємств, що складають інфраструктуру туризму, співробітничають за цією схемою.

Одним з різновидів договірних вертикальних каналів співробітництва є франшизні системи. Франшиза (від англ. franshise - право голосу) відповідає праву продавати послуги від імені фірми-туроператора на основі укладеної угоди.

У готельному і ресторанному бізнесі такі системи одержали назву ланцюгів або мереж. Головна відмінність франшизи від інших контрактних систем полягає в тому, що вона як правило базується або на унікальних послугах, або на методах ведення бізнесу, або на торговій марці, патенті або авторському праві.

Франшиза сприяє ефективній діяльності на ринку як правовласників, так і правокористувачів. Останні на контрактній основі вливаються у вже функціонуючу систему, зберігаючи при цьому формальну незалежність. Готелі, наприклад, при цьому одержують доступ до центральної системи бронювання, яка належить готельному ланцюгу, що направляє своїх клієнтів, приймає на себе рекламні витрати. Великі міжнародні ланцюги створюють централізовані постачальницькі підприємства, навчальні центри, підприємства по ремонту і виробництву меблів і устаткування. У відомих корпорацій свої правила і стандарти, що забезпечують оригінальність стилю усіх підприємств, які входять до неї.

У табл. 3.1.-3.2. представлені цифрові дані, що показують масштабність сучасних готельних корпоративних систем.

Франшизні системи можуть включати підприємства декількох країн. Так, готельні ланцюги американських компаній "Холідей іннз" і "Шератон" знаходяться більш ніж у 50 країнах світу.

Горизонтальна схема являє собою рівноправну кооперацію підприємств. Партнери зберігають свою самостійність і свободу діяльності. Прибуток кожного учасника є пропорційним обсягу виконаної роботи.

10. Зміст процесу обслуговування і продажу туристського продукту. Методи продажу

Процес продажу туристського продукту включає:

- прийом клієнта і встановлення контакту з ним;

- встановлення мотивації вибору турпродукту;

- пропозиція турів;

- оформлення правовідносин і розрахунок із клієнтом;

- інформаційне забезпечення покупця.

Обслуговування клієнта не обмежується елементами продажу. Напередодні подорожі працівники фірми обов'язково нагадують туристу про майбутню поїздку.

Після закінчення туру доцільно з'ясувати думку туриста про подорож, визначити негативні моменти