Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності вироб-ництва (діяльності) у ЗАТ «Івано-Франківськтурист». При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

Відповідно до аналізу, поведеного у розділі 2.1 даної дипломної роботи бачимо, одним з внутрішніх показників, який призводить до зниження ефективності діяльності ЗАТ «Івано-Франківськтурист» є досить низький рівень рентабельності підприємства. На мій погляд, одним з шляхів збільшення прибутковості діяльності товариства є зменшення собівартості продукції. Спробуємо виявити резерви зниження собівартості. Для цього, перш за все, необхідно визначити фактори, які обумовлюють це зниження.

Для ЗАТ «Івано-Франківськтурист» виділимо такі фактори зниження собівартості продукції:

1) підвищення технічного рівня виробництва, зокрема упровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів; розширення масштабів використання й удосконалення техніки і технології, що застосовується; краще використання сировини та матеріалів;

2)поліпшення організації виробництва і праці, тобто удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; упровадження наукової організації праці; поліпшення використання основних виробничих фондів; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; скорочення транспортно-складських витрат тощо;

3) зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скоро-чення умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва;

4)зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

Резерви зниження собівартості продукції відобразимо на рисунку 3.3.

Одним із способів зменшення собівартості є зростання продуктивності праці. Загальна класифікація резервів підвищення ефективності мотиваційної системи, тобто підвищення продуктивності праці на підприємстві представлена на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 -Резерви підвищення ефективності продуктивності праці

На основі проведеного аналізу у ЗАТ «Івано-Франківськтурист» виявлено ряд резервів, реалізація яких викликала б зростання продуктивності праці працівників.

Одним із резервів підвищення продуктивності праці на ЗАТ «Івано-Франківськтурист» є вдосконалення системи заробітної плати. Роль оплати праці в системі мотиваційного механізму значна, це пояснюється тим, що через її механізм забезпечуються потреби першочергово необхідні для нормальної життєдіяльності людини. Разом з тим оплата праці є мотивуючим фактором тільки, якщо він безпосередньо пов’язана з підсумками праці. Працівники повинні бути впевнені в наявності стійкого зв’язку між матеріальною винагородою та своєю працею, в заробітній платні обов’язково повинен бути присутній компонент, який залежить від досягнутих результатів. Безумовно, мотиваційному механізму оплати праці надається велика роль, але постійне підвищення рівня оплати праці не сприяє як підтриманню робочої активності на необхідному рівні, так і росту продуктивності праці. Застосування цього методу може бути корисним щодо досягнення короткострокових підвищення продуктивності праці. Врешті решт відбуваються певні накладки або звикання до цього виду впливу, однобокий вплив на робітників лише грошовими методами не може призвести до довгострокового підвищення продуктивності праці.

Наступним резервом підвищення продуктивності праці на ЗАТ «Івано-Франківськтурист» є вдосконалення організації праці – містить встановлення цілей, розширення виробничих функцій, збагачення праці виробничу ротацію, застосування гнучких графіків, поліпшення умов праці. Постановка цілей припускає , що правильно поставлена ціль через формування орієнтації на її досягнення служить мотивуючим засобом для робітника. Розширення виробничих функцій припускає внесення різноманітності в працю персоналу, тобто збільшення числа операцій, зроблених одним працівником, в результаті збільшується робочий цикл у кожного робітника, збільшується інтенсивність праці. Застосовувати такий метод доцільно у випадку недозавантаженості працівників і їх власного бажання розширити коло своєї діяльності, в іншому випадку це може призвести до різкого опору з боку працівників. Збагачення праці передбачає надання людині такої праці, яка б давала можливість росту, творчості, відповідальності, самоактуалізації, включення в його обов’язки деяких функцій планування і контролю за якістю продукції. Поліпшення умов праці – одна з найгостріших проблем цього часу. Умови праці є не тільки потребою, а й мотивом, який примушує працювати з певною віддачею, можуть бути одночасно фактором і наслідком певної продуктивності праці і її ефективності. Довгий час працюючи в незадовільних санітарно-гігієнічних умовах людина не вміє, та й не хоче правильно організовувати своє робоче місце, а правильна організація робочих місць сприяє підвищенню продуктивності праці.

Наступним резервом підвищення продуктивності праці на ЗАТ «Івано-Франківськтурист» є вдосконалення системи соціальних пільг і гарантій, що мають особливу значимість і доповнюють виконання тих зобов’язань, що традиційно відведені заробітній платі. Кошти , що спрямовуються на забезпечення соціально-побутових потреб працівників являють для них важливе значення, так як призначені задовольнити їх найбільш суттєві потреби, оплату яких в протилежному випадку доводилося б здійснювати самостійно. В даному випадку важливо враховувати той факт, що поряд з задоволенням названих потреб створюють психологічний вплив на працівника, тобто на нього діють додаткові мотиви, сила яких залежить від того наскільки він впевнений в отриманні названих благ понад встановлених при цьому середніх норм.

Керівництву ЗАТ «Івано-Франківськтурист» особливу увагу також слід звернути на процес управління продуктивністю праці.

Управління продуктивністю — це процес, що припускає стратегічне й оперативне планування та постійний контроль за ефективним використанням методів існуючої системи підвищення продуктивності.

Програми управління продуктивністю праці передбачають: 1) вимір і оцінку продуктивності; 2) планування контролю і підвищення продуктивності на підставі інформації, отриманої у процесі виміру і оцінки; 3) вжиття заходів контролю і підвищення продуктивності; 4) вимір і оцінку впливу цих заходів.

Відповідно до існуючої практики менеджери розробляють план стратегічних заходів у галузі управління продуктивністю праці. Застосовувані ними методи її виміру, оцінки, контролю і підвищення можуть бути ідентичними тим, котрі