Фактори зов-

нішньою се-редовища організації непрямої дії | Характеристика факторів зовнішнього середовища організації непрямої дії |

Приклади впливу на організацію факторів зовнішнього середовища непрямої дії

1 |

2 |

3

1.Міжнародні події |

Будь-які події політично-го, економічного, соціаль-ного, військового характе-ру, що відбуваються у сві-ті і зачіпають більше двох країн світового співтова-риства. |

Внаслідок терактів у США були заборонені протягом певного ча-су усі авіарейси, що з'єднували цю країну зі світом. Організації з інших держав, які співпрацювали з постачальниками із США, не змогли своєчасно отримати необ-хідні ресурси для забезпечення виробничо-господарської діяль-ності.

3. Науково-технічний прогрес (НТП) |

Це процес розвитку науки й техніки, що зумовлює глибокі перетворення в усіх верствах суспільства. Особливістю НТП є високі темпи розвитку науки, скорочення часу впрова-дження фундаментальних наукових винаходів, ство-ренням прогресивних тех-нічних засобів, технологій тощо. |

Підприємство впроваджує нову сучасну технологічну лінію ви-робництва радіаторів. Це дає мо- і жливість покращити якість про- і дукції та зменшити її вартість. Зрозуміло, що в таких умовах продукція підприємства стає конкурентоспроможнішою за усіма параметрами. Тобто під-приємство стає серйозним конку-рентом для усіх організацій, що працюють на ринку систем опа-лення.

3. Політичні обставини |

Це обставини, що склались в процесі формування держав-ного устрою, проведення ре-форм, розвитку суспільства, політичної боротьби тощо. |

Напередодні парламентських виборів політики приймають сприятливі для функціонування підприємств законодавчі акти для популяризації своєї грома-дянської позиції (зменшення податків, зростання пільг тощо).

Продовження таблиці 1.4

1 |

2 |

3

4. Соціально-культурні об-ставини |

Відображають загальний рі-вень культури в країні, стан соціального забезпечення громадян, доходи на душу населення, соціальну стабіль-ність, розвиток мистецтв, літератури, науки тощо. |

Високий рівень культури і до-ходів населення сприятиме фор-муванню висококваліфікованої робочої сили, що у свою чергу забезпечить виготовлення якіс-ної конкурентоспроможної продукції.

5. Рівень тех-ніки та тех-нології |

Демонструє відповідність стану техніки та технології сучасним вимогам: ресурсо-економності, простоті у за-стосуванні, використанні новітніх інформаційних та комп'ютерних систем, висо-кому рівню автоматизації, безпечності, продуктивності тощо. | Якщо на підприємстві застаріле обладнання, яке є небезпечним для працівників, високотравма-тичним, то профспілки будуть вимагати від керівників такого підприємства закупівлі сучас-ного устаткування для забезпе-чення нешкідливих та безпеч-них умов праці.

6. Особливості міжнародних економічних відносин |

Включають особливості здійснення міжнародної тор-гівлі, міграції робочої сили, вивозу капіталу, міжнарод-них фінансово-кредитних та валютних відносин. |

Певні тарифні чи нетарифні обмеження, що застосовуються іноземними країнами до країни базування вашої організації, можуть зробити економічно невигідною співпрацю з контрагентами, що функціону-ють у цих країнах.

7. Стан еко-номіки |

Характеризує загальний рі-вень розвитку економіки: високорозвинена; слабороз-винена; економіка, що роз-вивається; перехідна (транс-формаційна) тощо. |

Якщо у країні ринкова еконо-міка характеризується високим рівнем розвитку (Японія, США), то, переважно, у будь-якій галузі існує сильна конку-ренція, оскільки антимонопольне законодавство запобігає створенню умов для форму-вання монополії.

1.2 Сутність і призначення стратегічного менеджменту

Внаслідок змін форм господарювання, удосконалення про-цесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі діяль-ності, перед організаціями постають численні проблеми. Сьогодні виживання й розвиток організації в довгостроковій пер-спективі залежить від уміння своєчасно передбачити зміни на рин-ку й відповідно адаптувати свою діяльність, змінюючи асортимент продукції та послуг, форми обслуговування, збутову мережу, ор-ганізаційну структуру, інші елементи внутрішнього потенціалу.

У країнах з розвинутою ринковою економікою спрямованість на організацію майбутнього стає необхідною складовою стратегічного мислення менеджерів сучасних організацій, а стратегічний менедж-мент розглядається як обов'язковий елемент загальної системи уп-равління організацією. За умов конкуренції організація сама визна-чає цілі на майбутнє, добивається конкурентних переваг, здійснює стратегічний вибір і послідовно втілює його в програму дій. У прак-тиці діяльності українських підприємств механізм стратегічного уп-равління перебуває в стадії формування [26].

Значення стратегічно орієнтованої поведінки, що дає змогу ор-ганізації виживати в довгостроковій перспективі, різко зросло для суб'єктів господарювання нашої країни в останнє десятиріччя. Всі організації за умов конкурентного середовища, що формується, ма-ють не тільки концентрувати увагу на внутрішньому стані справ, але й розробляти довгострокову стратегію, яка дала б змогу їм всти-гати за змінами, що відбуваються. В минулому більшість ор-ганізацій могла успішно функціонувати, звертаючи основну увагу на короткострокову перспективу, на внутрішні проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності різних напрямів поточної діяльності. Нині, хоча й не знімається завдання раціонального використан-ня потенціалу організації в поточній діяльності, винятково важли-вим стає здійснення такого управління, яке б забезпечило адап-тацію організації до середовища, що швидко змінюється. Приско-рення змін у середовищі діяльності, поступове насичення вітчизня-ного ринку, поява нових запитів і зміна позиції споживачів, зрос-тання конкуренції за ресурси, глобалізація бізнесу, поява нових можливостей для розвитку, пов'язаних з досягненнями сучасних технологій, розвиток інформаційних мереж — ці чинники привели до зростання значення стратегічного управління й необхідності його використання в практичній діяльності вітчизняних орга-нізацій.

Таким чином, роль стратегічного менеджменту для українських підприємств визначається умовами їхньої діяльності, що карди-нально змінилися в пореформений час, високим рівнем не-стабільності зовнішнього середовища, інтеграційними процесами, які відбуваються, глобалізацією бізнесу. За нинішніх умов від-сутність розробленої стратегії розвитку та комплексу заходів з її ре-алізації гальмує розвиток організації або взагалі призводить до кри-зи та зникнення її з ринку.

Стратегічне управління можна визначити як систему управління організацією за умов нестабільного, швидкозмінного середовища, що забезпечує динамізм, адаптованість і конкуренто-спроможність розвитку.

І. Ансофф розглядає стратегічне управління як систему, що складається з двох підсистем, які взаємодоповнюють одна одну[17]:*

аналіз і вибір стратегічної позиції;*

оперативне управління в реальному масштабі часу.

Стратегічне управління організацією являє собою комплексний процес, який охоплює розробку стратегії розвитку організації, реалізації стратегії, стратегічний контролінг.

Система управління організації має дві основні підсистеми — стратегічне управління, пов'язане з розвитком стратегічного по-тенціалу організації, та оперативне управління, яке