Для стратегії обмеженого зростання характерно вста-новлення цілей від досягнутого, скоректованих з врахуванням ситуації, що склалася. Стратегія обмеженого зростання використовується в традиційних галузях промисловості з сталою технологією, коли організація загалом задоволена своїм становищем. Організації вибирають цю альтернативу тому, що це самий легкий, найбільш зручний і найменш ризикований спосіб дії. Керівництво взагалі-то не любить кардинальних змін. І якщо фірма була прибутковою в минулому, притримуючись стратегії обмеженого зростання, то, швидше всього, вона буде сповідувати цю стратегію і в майбутньому.

Стратегія зростання здійснюється шляхом щорічного значного підвищення рівня коротко- і довготермінових цілей над рівнем показників попереднього року. Вона вико-ристовується в галузях, які швидко та динамічно розвива-ються і де відбуваються значні зміни в технологіях.

Стратегія скорочення означає, що перед організацією ставляться цілі, рівень яких нижчий, ніж був в минулому. Фактично для багатьох фірм скорочення може означати розумний шлях раціоналізації і переорієнтації. В рамках альтернативи скорочення можуть бути такі варіанти, як ліквідація, усунення надлишкового, скорочення і переорієнтація.

Стратегія поєднання всіх альтернатив икористовується великими фірмами, що активно функціонують в декількох галузях. При цьому фірма може розвивати сильні виробництва, скорочувати чи ліквідовувати слабкі, переорієнтовувати частину інших виробництв.

Вибір стратегії здійснюється з метою максимально підвищити довготермінову ефективність організації. Хоча вибір загальної стратегії є обов'язком вищого керівництва,разом з тим остаточний вибір суттєво впливає на всю організацію. Щоб зробити ефективний стратегічний вибір, керівництво вищої ланки повинно мати чітку концепцію фірми і її майбутнього. Стратегічний вибір повинен бути визначеним і однозначним.

У процесі реалізації стратегії керівництво вирішує цілий ряд питань, до найважливіших з яких відносять: 1) розподіл ресурсів за відділами і підрозділами; 2) визначення основних управлінських задач; 3) постановка задач для окремих підрозділів; 4) делегування повноважень і встановлення ме-тодів координації; 5) визначення політики; 6) уточнення цілей для керівників середньої і нижчої лангк; 7) визначення критеріїв і методів виміру результатів діяльності; 8) "створення інформаційної системи; 9) формування стимулювання; 10) виховання і освіта керівників; 11) оцінка результатів, визначення недоліків, забезпечення зворотнього зв'язку.

1.3. Методи діагностики середовища організації

Аналіз зовнішнього, безпосереднього та внутрішнього середовища є невід’ємною й обов’язковою передумовою планування і управління на підприємстві.

Без постійного аналізу поточної діяльності не можливо уявити існування й розвиток будь-якого виробничого суб'єкта. Тому досвідчені керівники підприємств, організацій і фірм цьому питанню надають великої значимості й приділяють йому особливу увагу.

Аналіз роботи певних структурних підрозділів у розрізі окремих днів, або навіть годин, надає можливості керівникові приймати оперативні рішення щодо визначення життєво важливих для підприємства стратегічних дій.

Спектр застосовуваних методів аналізу залежить як від рівня компетентності керівника підприємства, так і від кваліфікаційного рівня працівників адміністративно-управлінської групи. В умовах конкуренції підприємствам туристичного бізнесу необхідно володіти оперативними даними про роботу як аналогічних підприємств, так і постачальників сировини, товарів, предметів матеріально-технічного призначення. Аналізуючи такі дані, підприємство вигідно використовує фінансові ресурси, вносить своєчасні корективи до планів розвитку й управління, адекватно реагує на зміни цінової політики конкурентів, зберігає позиції на опанованому сегменті ринку й набуває можливостей щодо опанування нових сегментів.

При вивченні існуючих методів аналізу з метою їх застосування у плануванні й управлінні підприємства, слід визначити[17]: *

доцільність використання певних методів аналізу; *

можливість щодо їх застосування; *

переваги й недоліки існуючих методів аналізу; *

наявність якої інформаційної бази забезпечить застосування

того чи іншого методу; *

які розрахункові дані призначатимуться для поточного

інформування керівників підприємства і які використовуватимуться при плануванні розвитку підприємства; *

які технічні засоби необхідні для реалізації обраних методів

аналізу діяльності підприємства; *

яким чином реалізовуватиметься отримана інформація щодо

результатів аналізу.

Аналіз у стратегічному плануванні й управлінні підприємством —- це не лише поділ цілого на елементи з подальшим встановленням взаємозв'язків між ними з метою підвищення ефективності оперативного управління, він є насамперед основою перспективного прогнозування, обґрунтування планів розвитку підприємства, прийняття стратегічних управлінських рішень.

Розглянемо суть основних методів аналізу застосовуваних у плануванні й управлінні підприємств туристичного бізнесу.

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу підприємства, визначити відхилення від планових показників, встановити причини їх виникнення й виявити наявні резерви [8;21]..

Основні види порівняння, застосовувані при здійсненні аналізу є такими: *

порівняння звітних показників з плановими показниками

(обсяг виручки, валовий дохід, показники окремих статей витрат,

прибуток тощо); *

порівняння планових показників з показниками попереднього періоду; *

порівняння звітних показників з показниками попереднього

періоду; *

порівняння показників підприємства з показниками діяльності конкурентів; *

порівняння показників підприємства з середньогалузевими

показниками; *

порівняння показників технічного рівня та якості послуг даного підприємства з показниками аналогічних підприємств (фондоозброєність, фондовіддача, фондоокупність, коефіцієнти щодо

використання обладнання: екстенсивності, інтенсивності, інтегральний тощо).

Факторний аналіз — це процедура встановлення рівня впливу певних факторів на функцію чи результативну ознаку з метою ранжування цих факторів при розробці плану організаційно-технічних заходів.

Застосування факторного аналізу на підприємствах туристичного бізнесу вимагає значної підготовчої роботи й трудомістких розрахунків.

Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи яких є невимірними, а як відносні показники (індекси) необхідні для оцінки виконання планових завдань. Даний метод є ефективним при вивченні динаміки певних явищ, таких технологічних процесів, як хронометражні спостереження за роботою окремих працівників, проведенні фотографії робочого дня чи зміни бригад кухарів, офіціантів, прибиральниць номерного фонду, моментних спостережень за роботою обладнання.

Балансовий метод передбачає співставлення взаємопов'язаних показників господарської діяльності з метою визначення й виміру їх взаємного впливу, а також виявлення резервів щодо підвищення ефективності виробництва (баланс робочого часу працівників