При застосуванні балансового методу аналізу зв'язок між окремими показниками повинен бути вираженим у формі рівності підсумків, отриманих в результаті різних співставлень.

Метод ланцюгових підстановок полягає в отриманні ряду корегованих значень узагальненого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів — співмножників фактичними.

Порівняння значень двох показників, які стоять поряд, у ланцюгу підстановок дозволяє визначити вплив на узагальнений показник того фактора, базисне значення якого замінюється на фактичне.

Графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів і обчислень ряду показників при оформленні результатів аналізу.

Графічне зображення економічних показників розрізняють за призначенням (діаграми порівняльні, хронологічні; графіки), а також за способом побудови (лінійні, стовпчикові, кругові, об'ємні, координатні та ін.).

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) — це метод системного дослідження, який застосовується щодо об'єкта, виробу, послуги, технологічного процесу з метою підвищення корисного ефекту (віддачі) на одиницю сукупних витрат на виробництво.

Особливість проведення ФВА полягає у встановленні доцільності набору операцій, виконуваних у конкретних умовах, або необхідності функціонування існуючого об'єкта (підрозділу).

Економіко-математичні методи аналізу (ЕММ) застосовуються при обранні найоптимальніших варіантів господарських рішень щодо діяльності підприємств туристичного бізнесу в існуючих економічних умовах [28;315].

Перелік завдань економіко-математичного аналізу: *

оцінка розробленого за допомогою ЕММ плану виробництва продукції та послуг, які надаються підприємством; *

оптимізація господарської програми, розподіл її за структурними підрозділами, цехами, дільницями, поверхами і т.д.; *

визначення оптимального асортименту послуг, які можуть надаватись в конкретному підприємстві туристичної індустрії; *

визначення найраціональніших схем і маршрутів доставки засобів матеріально-технічного призначення, сировини і товарів; *

визначення обсягу постачання товарів і засобів матеріально-технічного призначення; *

порівняльний аналіз економічної ефективності використання окремих видів ресурсів; *

визначення розміру втрат товарів при їх зберіганні на складі; *

визначення необхідної чисельності працюючих на основі існуючої нормативної бази.

Прийоми, які застосовуються при проведенні аналізу

Зведення й групування. Зведення передбачає підведення підсумку дій різних факторів на узагальнені показники виробничо-господарської діяльності підприємств.

Групування означає виділення серед досліджуваних явищ, характерних груп, близьких за певними ознаками. Згруповані дані зводяться у таблиці, які є формою раціонального викладу цифрових характеристик.

Абсолютні й відносні величини. Абсолютні величини характеризують розміри (обсяги) економічних явищ. Відносні — характеризують рівень виконання планових завдань, дотримання норм, темпів зростання й приросту, структуру, питому вагу, показники інтенсивності.

Середні величини використовуються для узагальненої характеристики масових, якісно однорідних економічних явищ. В економічному аналізі залежно від конкретної цілі використовують: середні арифметичні, геометричні, прості й середньовиважені.

Суцільні й вибіркові спостереження. Суцільні спостереження передбачають вивчення всієї сукупності явищ, які характеризують якийсь один бік виробничо-господарської діяльності підприємства (моментні спостереження за роботою обладнання). Вибіркові спостереження передбачають вивчення господарської діяльності підприємства на основі типових виявів всієї сукупності явищ, процесів (визначення норми часу на чищення овочів, їх нарізання; прибирання ванних кімнат, заміну білизни). При обробці даних вибіркових спостережень використовують коефіцієнти стійкості ряду.

Внутрішнє середовище — це сукупність всіх внутрішніх факторів підприємства, які визначають процеси його життєдіяльності. Аналіз внутрішнього середовища підприємств туристичного бізнесу включає:*

оцінку діючої стратегії;*

аналіз використання потенціалу підприємства;*

порівняльний аналіз конкурентних переваг;*

виявлення слабких і сильних сторін підприємства;*

визначення стратегічних проблем (завдань).

Оцінка діючих стратегій підприємств туристичного бізнесу. Діючу стратегію неможливо оцінити одним узагальненим показником, тому що вона генерує багато ракурсів діяльності підприємства. Оцінка діючої стратегії підприємства туристичного бізнесу проводиться на основі отриманих результатів, відбитих у показниках ефективності й показниках діяльності підприємства. При оцінці стратегії підприємство слід розглядати як відкриту систему, а відтак виділяти показники зовнішньої й внутрішньої ефективності.

Зовнішня ефективність стратегії визначає рівень відповідності діяльності підприємства вимогам середовища, тобто наскільки є ефективною поведінка підприємства на ринку. Зовнішня ефективність виражається через показники досягнення цілей (зростання виручки, чисельності проживаючих у готелі, збільшення прибутку тощо).

Внутрішня ефективність стратегії відбиває результати змін, які відбуваються в процесі перетворення ресурсів у продукт й рівень ефективності процесів, які відбуваються всередині підприємства й визначаються витратами виробництва. Внутрішня ефективність визначається показниками економічності всіх статей витрат підприємства.

На рівень витрат підприємства туристичного бізнесу впливає ряд факторів:*

зміна обсягу виручки; *

зміна ціни й тарифів;*

підвищення продуктивності праці;*

спеціалізація;*

раціоналізація технологічних процесів;*

удосконалення системи управління;*

підвищення культури обслуговування та ін.

Аналіз щодо використання потенціалу підприємства. Під потенціалом підприємства слід розуміти сукупність його можливостей щодо надання послуг. Можливості підприємства визначаються ресурсами (факторами виробництва), які перебувають в його розпорядженні.

До ресурсів підприємства відносять:*

просторові (площі приміщень й прилегла територія);*

технічні (виробниче обладнання, сировина, матеріали);*

технологічні (способи виготовлення продукції чи надання послуг);*

трудові (чисельний і кваліфікаційний склад кадрів);*

інформаційні (дані про систему й зовнішнє середовище: обсяг

освоєної інформації, її вірогідність, своєчасність тощо);*

фінансові (величина й використання коштів, фінансовий стан

підприємства та ін.);*

організаційні (способи прийняття рішень, організація систем

планування та контролю тощо);*

часові (час є не поновлюваним ресурсом).

Потенціал підприємства залежить як від внутрішнього, так і від зовнішнього середовищ: величини споживчого попиту, дії конкурентів, відносин з постачальниками, політики державних органів.

До технічних ресурсів відносять всі види обладнання на підприємстві, технологічні засоби, сировину й матеріали.

Аналіз використання технічних ресурсів (виробничого обладнання) підприємства доцільно проводити за допомогою моментних спостережень за їх роботою.

Для визначення часу роботи обладнання слід провести протягом однієї робочої зміни (кожні 5 хвилин) моментні спостереження за його використанням. Результати спостережень заносять до спеціального спостережного листка із зазначенням обсягу проведених спостережень, кількості обходів, час початку обходів, перелік витрат робочого часу, які підлягають дослідженню. Функціонування обладнання фіксують спеціальними символами, які відбивають в карті спостережень.

Технологічні ресурси підприємства — це використовувані способи виготовлення продукції чи надання послуг. На ефективність використання технологічних ресурсів впливає: *

впровадження форм поділу й кооперування праці при наданні послуг; *

виділення й оптимальне