Р= *100

де В – виручка від продажу продукції , грн.

Показник рентабельності продажу означає, скільки отримано прибутку на оду гривню реалізованої продукції в оцінці за цінами продажу. Його збільшення свідчить про зниження витрат на виробництво та продаж продукції, або про підвищення цін на продані послуги.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів розраховується показник рентабельності власних вкладень, вкладень в акції інших підприємств, та ін.

Рентабельність вкладень у туристичне підприємство в загальному вигляді визначаються за вартістю всього майна, яке є у розпорядженні підприємства, шляхом ділення загального прибутку на сердньорічну величину загального підсумку балансу. Розрахунок даного показника можна здійснити за формулою:

Р=,

де П – загальний прибуток, грн.; ПБ – підсумок балансу грн.

Розрахунковий показник рентабельності вкладень відображає рівень ефективності використання всіх вкладень туристичного підприємства, і показує скільки копійок ;заробила» кожна гривня фінансових вкладень.

Рентабельність власних вкладень визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахованої по балансу.

Рентабельність довгострокових фінансових вкладень в туристичне підприємство визначається відношенням суми доходів від цінних паперів і участі на паях в інших підприємств до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

Розрахунок цих показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих суб’єктів і підприємствам орієнтуватися в економічному рівні вирішення відповідних питань, ведення туристичного бізнесу та вживання необхідних засобів щодо його поліпшення.

Найважливішим показником фінансового стану туристичного підприємства є його забезпеченість власними обіговими коштами та ефективність їх використання.

Кожне туристичне підприємство для забезпечення нормального робочого процесу повинно мати відповідну кількість обігових активі. Розмір цих активів на певному підприємстві пов’язаний з обсягом обігових коштів. Прискорення обіговості обігових активі, навпаки, призводить до зниження їх кількості. В останньому випадку підвищується ефективність використання обігових активів.

Тому аналіз забезпеченості туристичного підприємства власними обіговими коштами і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану туристичного підприємства.

Забезпеченість підприємства власними обіговими активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, яка розраховується по балансу по відповідну звітну дату, з встановленим нормативом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативам на туристичному підприємстві утворюється надлишок власних обігових активів, а, навпаки, - нестача. Наявність як у надлишку так і в нестачі обігових активів негативно впливає на фінансову діяльність туристичного підприємства, стійкість його фінансового стану . Тому чітка організація обігових активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності до встановленого нормативу буде сприяти зміцненню фінансового стану туристичного підприємства.

Для характеристики ефективності використання обігових активів на туристичних підприємствах розраховуються такі показники: обіговість в днях; коефіцієнт обіговості, коефіцієнт завантаження, та коефіцієнт ефективності використання обігових активів.

Прискорення обіговості обігових активів дає можливість туристичному підприємству вивільнити додаткові кошти з обороту та використати їх фінансовій діяльності. Отже, чим більше обертів здійснюють оборотні активи тим менше їх потрібно для забезпечення процесу діяльності, тим ефективніше вони використовуються.

Розрахунок коефіцієнту завантаження (відношення вартості середніх залишків обігових активів до суми обігу(виручки)) і коефіцієнту ефективності використання обігових активів (відношення прибутку від надання послуг до середньої вартості залишків обігових активів) дає можливість зрозуміти, скільки обігових активів припадає на одну гривню реалізованих послуг, і скільки прибутку отримало туристичне підприємство на оду гривню середнього залишку обігових активів. І чим більше прибутку припадає на оду гривню середніх залишків обігових активів, тим ефективніше вони використовуються.

1.2 Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:
- балансу (форма № 1);
- звіту про фінансові результати (форма № 2);
- звіту про рух грошових коштів (форма № 3);
- звіту про власний капітал (форма № 4);
- дані статистичної звітності та оперативні дані.
Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.
Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.
Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.
У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.
З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.
Вона повинна уможливлювати:
- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
- оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;
- прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.
Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.
Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).
У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні