поточної платоспроможності порівнюють-ся суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язан-нями. До платіжних засобів відносяться: грошові кошти, коротко-строкові цінні папери (які можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частина дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До складу строкових зобов'язань включаються поточні пасиви, короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.
Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язан-нями свідчить про платоспроможність підприємства. Для прове-дення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально: відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробіт-ної плати тощо.
Основними причинами неплатоспроможності можуть бути:
помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалі-зації продукції, її собівартості;
невиконання планових завдань виробництва і реалізації про-дукції, порушення ЇЇ структури та асортименту, зниження якості;
підвищення собівартості продукції;
в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;
неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;
невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;
інфляційні процеси і податкова політика;
значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;
низьке обертання оборотного капіталу.
Ліквідність — це здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші.
Ліквідність розглядають з двох позицій:
як час, необхідний для продажу активу;
як суму, одержану від продажу активу.
Тому, ліквідність — це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.
Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі.
Підприємство, поточний капітал якого складається переваж-но із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгова-ності, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.
Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприєм-ства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, —до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.
Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта (юридичної особи) мають і кредитори, оскільки відбувається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку часткова або повна втрата неповернутого боргу.
При аналізі ліквідності підприємства використовують такі відносні показники:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал). Визначається відно-шенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточних зобов'язань підприємства (П1 + П2):
Кал = (2.1)
В чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквіва-лентів, а також поточних фінансових інвестицій (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240) розділу активу балансу), в знаменнику - підсумок розділу IV пасиву балансу.
Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспро-можності та ліквідності підприємства і показує, яку частину корот-кострокової заборгованості воно може погасити в поточний мо-мент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал вище 0,2-0,35. Це означає, що на 20-35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною.
Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспромож-ності.
В даному підприємстві ми можемо розрахувати коефіцієнт ліквідності що буде становити:
За звітний період: 0,021
За попередній період : 0,008
За допомогою цих даних ми можемо сказати що підприємство нарощує свої ліквідні можливості. Іншими словами підприємство нарощує свою платоспроможність і має змогу при потребі частково погасити свої поточні зобов’язання.
2.3 Оцінка фінансової стійкості
Під сутністю фінансової стійкості підприємства розуміють забезпечення засів і витрат джерелами коштів для їх формування.
Фінансова стійкість — це такий етап підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство є платоспроможним. Або фінансова стійкість підприємства – це такий його стан, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних обігових активів (запасів та витрат) до величини власних та позичених джерел коштів для їх формування.
Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і затрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів і витрат.
За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і затрат розрізняють кілька видів фінансової стійкості підприємства:
- абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування
обігових активів покривають запаси і затрати. При цьому
наявність власних джерел формування обігових активів визначається
по балансу підприємства як різниця між сумою джерел
власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів
та інших необігових активів;
- нормальний стійкий фінансовий стан, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування обігових активів і довгостроковими позиченими джерелами;
- нестійкий фінансовий стан, коли запаси і затрати покриваються сумою власних джерел формування обігових активів, довгострокових позичкових джерел, короткострокових кредитів і позик;
- кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покривають-ся всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, пози-кових та ін.), підприємство знаходиться на межі банкрутства.
Досить важливого значення для роботи підприємств в умовах рин-кової економіки набуває їх фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Запас джерел власних коштів означає запас фі-нансової стійкості підприємства при тій умові, що нього власні кошти перевищують позичкові.
Стійкість фінансового стану підприємства оцінюється щодо влас-них і позичкових коштів, за темпами накопичення власних коштів у результаті поточної фінансової діяльності, достатніх забезпеченнях матеріальних обігових активів власними джерелами.
Фінансова стійкість підприємства характеризується