і формалізованих моделей. Неформалізовані моделі прогнозу-вання банкрутства ґрунтуються на фундаментальному підході, який передбачає урахування максимальної кількості факторів шляхом обробки фінансової інформації, отриманої із внутрішніх та зовнішніх джерел. Організація прогнозування банкрутства підпри-ємств на основі неформалізованих методів дає змогу використову-вати таку модель для потреб внутрішнього планування, не відно-сячи її до комплексного фінансового аналізу. Специфіка управлін-ня процесом оцінки ймовірності оголошення підприємства банкрутом на основі формалізованих методів свідчить, що вони є частковим випадком комплексного фінансового аналізу.
В Україні розроблена Методика проведення поглибленого аналі-зу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, затверджена Агентством з питань запобігання бан-крутству підприємств і організацій. В ній провідну роль відведено саме фінансовому аналізу. Основним завданням проведення ана-лізу є оцінювання результатів господарської діяльності за попе-редній і поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи не-гативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплато-спроможним) і подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру непла-тоспроможних підприємств і організацій. Результати проведеного аналізу відображаються в аналітичній записці. Згідно з цим, мето-дика складається з двох частин: аналізу фінансового стану та аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.
Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінан-сової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-плани, матеріали маркетингових досліджень тощо.
Відповідно до цього документа аналіз фінансового стану не-платоспроможного підприємства здійснюється за такими етапами:
аналіз динаміки валюти балансу та його структури;
аналіз джерел власних коштів (аналіз фінансової незалежності, аналіз фінансової стабільності, аналіз фінансового левериджу, аналіз забезпеченості підприємства власним капіталом);
аналіз структури кредиторської заборгованості;
аналіз структури активів підприємства (аналіз необоротних активів, аналіз власних оборотних засобів, аналіз структури і тенденції оборотності оборотних засобів);
аналіз витрат на виробництво;
аналіз прибутковості підприємства;
аналіз використання прибутку.
Наступні етапи аналітичної роботи відносяться до аналізу ви-робничо-господарської діяльності підприємства: загальна харак-теристика виробництва, аналіз стану та використання основних фондів, оборотних засобів, об'єктів незавершеного будівництва, стан охорони навколишнього середовища тощо.
Результати аналізу заносяться у встановлену форму у вигляді таблиці «Основні фінансово-економічні показники та коефіцієн-ти». Висновок комісії про доцільність занесення підприємства до Реєстру робиться на підставі узагальнення результатів аналізу.
Найчастіше для оцінки можливого банкрутства підприємства використовують запропоновані відомим західним економістом Е. Альтманом Z-моделі (Altaian Z-score).
Найпростішою з них є двофакторна модель. Для неї вибираєть-ся всього два основних показники, від яких залежить імовірність банкрутства підприємства: коефіцієнт покриття (характеризує ліквідність) і коефіцієнт фінансової незалежності (характеризує фінансову стійкість). На основі аналізу західної практики були ви-явлені вагові коефіцієнти кожного з цих факторів:
Z =-0,3877 - 1,0736Кп + 0,0579-Кфз, (2.16)
де Кп - коефіцієнт покриття; Кфз - коефіцієнт фінансової за-лежності.
Для підприємств, у яких Z=0, імовірність банкрутства менша 50% і далі знижується в міру зниження значення Z.
Позитивними якостями моделі є її простота, можливість за-стосування в умовах обмеженої інформації про підприємство. Але дана модель не забезпечує високу точність прогнозування бан-крутства, так як не враховує впливу на фінансовий стан підприєм-ства інших важливих показників (рентабельності, ділової актив-ності тощо). Похибка прогнозу за допомогою двофакторної моделі оцінюється інтервалом Дг=+-0,65.
В1968 р. Альтманом була розроблена формула п'ятифакторної моделі прогнозування банкрутства. Було досліджено 66 підприємств із використанням 22-х фінансових показників.
Z=l,2-A+l,4'B + 3,3-C+0,6«D+l,0-E, (2.17)
де А — частка робочого капіталу в активах (відношення суми робочого капіталу до загальної вартості активів); В — рентабельність активів (відношення чистого прибутку до загальної вартості активів); С — рентабельність активів, розрахована за чистим доходом відношення чистого доходу до загальної вартості активів); D — відношення ринкової капіталізації підприємства до суми заборгованості; Е —віддача активів (відношення обсягу продажу до загальної вартості активів).
Розділ3.Шляхи покращення фінансового стану підприємства.
Дане підприємство є структурним підрозділом компанії «Кий-Авіа».
Для нього на мою думку були би доцільні наступні зміни. Так як ця авіа компанія слабо представлена в нашому місті я би пропонувала включити в штат менеджера з реклами. Також на мою думку доцільним було би створення нових авіарейсів: Івано–Франківськ – Одеса - Сімферополь який би мав зацікавити значну кількість людей які вирішили провести свою літню відпустку на березі моря, Івано-Франківськ – Донецьк, який би користувався популярністю не тільки в жителів нашого міста, але і сусідніх обласних центрів, адже він дав би змогу значно зекономити час подорожі, особливою популярністю він мав би користуватися у приватних підприємців бізнес яких пов'язаний із східною Україною. Також підприємство могло би покращити свій фінансовий стан шляхом залучення інвестицій з зовні. На мою думку також підняти дохідність підприємства можна шляхом створення вантажних рейсів, як внутрішньо державних так і міжнародних.
Висновки
Метою даної курсової роботи було дослідження фінансового стану туристичного підприємства на конкретному прикладі.
Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентноспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.
Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, можна визначити на базі публічної офіційної звітності.
Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та ринкова кон‘юнктура. Через це в якості інформаційної аналізу фінансового стану повинні виступати