Туристичний маршрут Івано-Франківськ – Скала-Подільська

Початкова точка Івано-Франківськ, Галич, Маріямпіль, Бучач, Чортків, Скала-Подільська. Маршрут охоплює дві області Івано-Франківську (157 км.) та Тернопільську (13 км.).

При незначному відхиленні маршруту можна відвідати : Марійське містечко Зарваниця (20 км. від Бучача), печери в с. Кривче (20 км. від Скали-Подільської).

На маршруті зосереджені пам’ятки історії, культури й архітектури різних національностей: української, польської, російської, татарської, австрійської, румунської та вірменської.

Графік руху автобусу.

Автобус відправляється кожні 2 дні від готелю Надія. І являється власним автотранспортом даного туристичного підприємства. Дні виїзду понеділок, середа, п’ятниця, неділя. Можливі групові виїзди поза встановленим графіком.

Готелі в Івано-Франківську : «Надія», «Дружба», «Аускопрут», «Прикарпаття».

Інформаційна довідка для туристів.

Телефони музеїв для здійснення екскурсій:

Івано-Франківськ

Краєзнавчий музей 8(03422)2-21-22, 2-23-26

Художній музей 4-40-38

Музей визвольних змагань Прикарпатського краю 4-80-14

Галич

Національний заповідник «Давній Галич» 8(03431)2-30-09

Інформаційний листок для туриста.

Івано-Франківськ

На місці стародавнього села Заболоття, перша письмова згадка про яке датується 1437 роком, магнат Андрій Потоцький орієнтовно 1644 року розпочав будівництво міста-фортеці Станиславів. 7 травня 1662 року з наданням магдебурзького права Станіславів отримав статус міста. Ця дата вважається офіційним днем народження міста. У 1939 році місто було перейменовано на Станіслав, а в 1962 році на Івано-Франківськ.

Візитною карткою Івано-Франківська є міська ратуша. 15 квітня 1990 року на ратуші було піднято український національний прапор. Сьогодні тут розміщується Обласний краєзнавчий музей.

У 1995 році іванофранківці збудували пам’ятник своєму патрону – Іванові Франку. Пам’ятник створили скульптори М.Посікіра, Л.Яремчик і архітектор В.Каменщик. Він став окрасою однойменної площі і сучасного Івано-Франківська.

В 1849 році єзуїтський костел був переданий Українській Греко-Католицькій Церкві, у храмі встановлений пятиярусний іконостас.

Ще одна пам’ятка архітектури розміщена поруч – костел Пресвятої Діви Марії, збудований у 1703 році. 1980 року в ньому був відкритий художній музей, який налічує тепер понад п'ятнадцять тисяч мистецьких творів.

Музей є скарбницею образотворчого та народного мистецтва краю. Його фонд представлено унікальними пам’ятками галицького іконопису й барокової скульптури, творчістю класиків західноукраїнського малярства: Ярослава Петрака, Юліана Данькевича, Олекси Новаківського, Осипа Сорохтея, Олени Кульчицької; роботами художників другої половини 20 століття, а також творами польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів 18 – 20 століть.

Галич

Княжий город – розташувався на неприступній клиноподібній горі між рікою Луквою та Мозолевим потоком у селі Крилос. Окрім природного захист город був зміцнений могутньою системою валів, ровів, частоколів та зрубних стін - городень з вежами. Найстарішими є укріплення Золотого Току та зовнішня багаторядна смуга валів і ровів на Качкові (10-11 ст.). Вона замикає територію 50 га. Внутрішній подвійний перстень валів, що найкраще зберігся з південного та західного боків городища, виник у другій половині 12 століття. Він охоплює площу 25 га. Відомо, що протягом 14-16 ст. укріплення реконструювали, а у 17 ст. навколо Успенської церкви спорудили оборонний мур з чотирма наріжними вежами. На території города були розташовані Успенський собор, княжий та єпископський палаци, садиби бояр, житла ремісників, які обслуговували соціальну верхівку тогочасного суспільства, інші споруди. З пізніших періодів тут уціліли Успенська церква, каплиця св. Василія, митрополичі палати, які разом з історичним ландшафтом творять неповторний архітектурний ансамбль – Галицький Акрополь.

Галичина могила – літописний курган, що міститься на вершині Крилоської гори в урочищі Качків. Під час розкопок 1991-1992 років тут виявлено рештки спаленого човна, позолоту від щита, кинджал, вістря дротика, три сокири, тесло, інші знахідки, які датовано кінцем 10 ст. Очевидно, це місце поховання знатного воїна, можливо князя – засновника Галича. Курган реконструйовано 1998 року з експозиційним приміщенням усередині.

Княжа криниця – джерело цілющої води, на висоті 50 м. із північно-західно краю Крилоської гори. За княжих часів джерело мало надзвичайно важливе стратегічне значення. Воно єдине забезпечувало город водою, оскільки пізніше штучні криниці тут досягають води на глибині 40 м. Нещодавно над джерелом споруджено білу альтанку, що своєю формую нагадує бані давніх галицьких церков. Звідси відкривається чудовий вид на Підгороддя – колишній галицький Поділ, а також інші передміські поселення й монастирі.

Музей історії Галича. З 12 ст. на Крилоській горі стояли палати галицьких єпископів, а з 14 ст. – митрополитів. Місце їх розташування поки що невідоме, хоча під теперішнім будинком музею археологи виявили сліди комплексу великих дерев’яних будівель, які споруджували тут, починаючи з першої половини 12 ст. За єпископа Льва Шептицького у середині 18 ст. споруджено дерев’яну резиденцію, а згодом, на початку 19 ст. за єпископа Скородинського, - мурований палац, будівельний матеріал для якого взято з розібраної церкви св. Іллі 12-13 ст. У ньому проживали галицькі митрополити або їхні, намісники, і тому його назвали «Митрополичі палати». 5 червня 1960 року входить до однойменного національного заповідника. З нагоди 1100-літнього ювілею Галича будинок відреставровано. Тут оновлено виставку матеріалів, які розповідають про долітописний та княжий період історії Галича, ва також влаштовують змінні краєзнавчі виставки.

Постановою КМУ від 8 лютого 1994 року створено державний історико-культурний заповідник у місті Галичі на базі пам’яток історії та культури стародавнього міста. 11 жовтня 1994 року Указом ПУ йому надано статус Національного заповідника і присвоєно назву «Давній Галич». Від тоді почалося відродження історичної справедливості щодо стольного в минулому Галича. Заповідник охоплює історичну частину княжого міста і займає територію близько 80(кв. км.). У заповіднику постійно діє комплексна науково-дослідницька експедиція, яка щорічно поповнює фонди неоцінними знахідками з доісторичного