приросту структурних змін – показник динаміки структурних змін), ціна 1% зростання валюти балансу і кожної статті – відношення величини абсолютної зміни до відсотка абсолютної зміни на початок періоду.
Порівняльний аналітичний баланс чудовий тим, що він зводить воєдино і систематизує ті розрахунки і прикидки, які зазвичай здійснює будь-який аналітик при первинному ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного балансу охоплена безліч важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу. В ході горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, а метою вертикального аналізу є обчислення питомої ваги нетто. Всі показники порівняльного балансу можна розбити на три групи:
показники структури балансу;
показники динаміки балансу;
показники структурної динаміки балансу.
Для осмислення загальної картини зміни фінансового стану вельми важливі показники структурної динаміки балансу. Зіставляючи структуру змін в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному була притока нових засобів і в які активи ці нові засоби в основному вкладені.
Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства слід згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства.
Ознаками “хорошого” балансу з погляду підвищення (зростання) ефективності можна назвати також наступні показники.
коефіцієнт поточної ліквідності 2,4;
забезпеченість підприємства власними оборотним капіталом 0,1;
зростання власного капіталу;
відсутність різких змін в окремих статтях балансу;
дебіторська заборгованість знаходитися відповідно до розмірів кредиторської заборгованості;
у балансі відсутні “хворі” статті (збитки; прострочена заборгованість банкам і бюджету);
у підприємства запаси не перевищують мінімальну величину джерел їх формування (власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик).
2.1. Аналізу ліквідності підприємства
Незадовільним у формуванні структури балансу є:
зростання “дефіциту” власного капіталу і збільшення темпів зростання його зобов'язань;
зростання дебіторської і кредиторської заборгованості;
наявність “дефіциту” власних оборотних коштів;
наявність “дефіциту” чистих активів авіакомпанії.
Результати аналізу ліквідності підприємства представляють інтерес, перш за все для комерційних кредиторів. Оскільки, комерційні кредити короткострокові, то саме аналіз ліквідності краще всього дозволяє оцінити здатність підприємства сплатити ці зобов'язання.
Ліквідність означає здатність цінностей легко перетворюватися на гроші, тобто в абсолютні ліквідні засоби. Ліквідність можна розглядати як час, необхідний для продажу активу, і як суму, виручену від продажу активу. Ці показники тісно зв'язані: часто можна продати актив за короткий час, але із значною знижкою в ціні.
Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності, тобто від швидкості перетворення на грошові кошти, можна умовно підрозділити на наступні групи.
1. Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. До цієї групи відносяться також ті короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можна прирівняти до грошей.
2. Скорореалізуючі активи (А2) – активи, для звернення яких в наявні засоби потрібний певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються в течії 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.
Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних і об'єктивних чинників: кваліфікації фінансових працівників підприємства, взаємин з платниками і їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного звернення.
3. активи (А3), що поволі реалізовуються, – статті розділу активу балансу, що включають запаси і інші оборотні активи.
Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдений покупець. Запаси сировини, матеріалів і незавершеної продукції іноді вимагають попередньої обробки, перш ніж їх можна буде продати.
Слід звернути увагу, що стаття “Витрати майбутніх періодів” не включаються в цю групу.
4. Важкореалізовані активи (А4) – активи, які призначені для використання в господарській діяльності в течії щодо тривалого періоду. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу “Необоротні активи”, а також дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати. Згідно Міжнародному стандарту фінансової звітності №5 довгострокова дебіторська заборгованість включається до складу інших довгострокових активів.
Перші три групи активів (найбільш ліквідні активи,і скорореалізуючі активи, що поволі реалізовуються) в перебігу поточного господарського періоду можуть постійно мінятися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж решта майна підприємства.
Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються таким чином.
1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в строк (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові позикові кредити банків і інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові позикові кредити і інші довгострокові пасиви .
4. Постійні пасиви (П4) (статті розділу балансу “Капітал і резерви” і окремі статті розділу балансу, що не увійшли до попередніх груп. “Доходи майбутніх періодів”, “Фонди споживання” і “Резерви майбутніх витрат і платежів”).
Щоб забезпечити баланс активу і пасиву, постійні пасиви слід зменшити на суму по статтях “Витрати майбутніх періодів”, “Збитки”.
Короткострокові зобов'язання – це поточні зобов'язання, а короткострокові і довгострокові зобов'язання разом узяті утворюють зовнішні зобов'язання.
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним більшою чи меншою мірою. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, зазвичай вважається більш ліквідним, ніж підприємство, оборотний капітал якого складається переважно із запасів.
Показники ліквідності застосовуються для оцінки здатності підприємства виконувати