наявності у нього передумов для отримання кредиту і здатності своєчасно повернути узяту позику із сплатою відсотків, що належать, за рахунок власних ресурсів.
За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями і іншими підприємствами, але і інвестує засоби в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливе не тільки зростання абсолютної величини прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності. Слід пам'ятати, що висока прибутковість пов'язана з вищим ризиком, а це означає, що замість доходу підприємство може зазнати значні збитки і навіть стати неплатоспроможним.
Таким чином, фінансова стійкість підприємства – це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, яке забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.
При аналізі фінансової стійкості застосовуються різні відносні показники, а зокрема:
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами
;
де Кзвз - коефіцієнт забезпеченості власними засобами;
ВД- власні джерела( розділ пасиву балансу);
НА- необоротні активи ( розділ активу балансу);
- оборотні активи ( розділ балансу).
характеризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, необхідну для фінансової стійкості.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
;
де – коефіцієнт маневреності власного капіталу;
ВД– власні джерела;
НА – необоротні активи.
Показує, наскільки мобільні власні джерела засобів з фінансової точки зору: чим більше Км., тим краще фінансовий стан, оптимальне значення Км=0,5.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів
;
де, Кспв – коефіцієнт співвідношення позикових і власних
засобів;
- довгострокові пасиви;
ВД- власні джерела.
Його зростання в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від привернутого капіталу (<1).
Фінансова стійкість характеризується показниками:
співвідношенням позикових і власних засобів;
відношенням власних оборотних коштів і до загальної величини оборотних коштів (коефіцієнт забезпеченості власними засобами);
співвідношенням власних оборотних коштів до загальної величини власних засобів.
Всі ці показники містять величини власних засобів. За наявності у компанії в аналізованому періоді негативного капіталу, що пов'язане із збитковою діяльністю, говорити про наявність фінансової стійкості Компанії не можна. компанія характеризується як фінансово нестійкий.
Підставою для ухвалення рішення про неспроможність (банкрутстві) компанії є система показників для визначення незадовільної структури балансу. Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним, є виконання однієї з наступних умов:
коефіцієнт поточної ліквідності на кінець аналізованого періоду має значення менше 2;
коефіцієнт забезпеченості власними засобами на кінець аналізованого періоду має значення менше 0,1.
Термін “оборотний капітал” (його синонім у вітчизняному обліку – оборотні кошти) відноситься до поточних активів підприємства. Оборотні кошти забезпечують безперервність виробничого процесу.
У практиці аналізу оборотний капітал підрозділяється за наступними ознаками:
по функціональній ролі в процесі виробництва: оборотні фонди і фонди звернення. До оборотних фондів відносяться виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо), незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів. Фонди звернення – це готова продукція і товари для перепродажу, товари відвантажені, грошові кошти, розрахунки з іншими підприємствами і організаціями. Таке ділення необхідне для роздільного аналізу часу перебування оборотних коштів в процесі виробництва і звернення;
по практиці контролю, планування і управління: нормовані оборотні кошти і ненормовані оборотні кошти. На підприємстві можуть бути норми на виробничі запаси, напівфабрикати власного виробництва, готову продукцію, товари для перепродажу;
за джерелами формування оборотного капіталу: власний оборотний капітал і позиковий оборотний капітал. Величина власного оборотного капіталу визначається як різниця між підсумком розділу “Капітал і резерви”, розділу “Необоротні активи” і розділу “Збитки”. Позикові оборотні кошти формуються у формі банківських кредитів, а також кредиторської заборгованості. Вони надаються підприємству в тимчасове користування;
по ліквідності (швидкості перетворення на грошові кошти): абсолютно ліквідні засоби, оборотні кошти, що швидко реалізовуються, оборотні кошти, що поволі реалізовуються;
по ступеню ризику вкладення капітал:
оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладення: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення;
оборотний капітал з малим ризиком вкладень: дебіторська заборгованість (за вирахуванням сумнівної), виробничі запаси (за вирахуванням залежаних), залишки готової продукції і товарів (за вирахуванням тих, що не мають попиту);
оборотний капітал з середнім ризиком вкладень: малоцінні і скорозношуючі предмети, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів;
оборотний капітал з високим ризиком вкладень: сумнівна дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси, готова продукція і товари, що не мають попиту;
- по матеріально-речовинному змісту: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і ін.), готова продукція і товари, грошові кошти і засоби в розрахунках.
Фінансове положення підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко засоби, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші.
Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потреба в них: менше потрібний запасів сировини, матеріалів, палива, заділів незавершеного виробництва, і отже, веде до зниження рівня витрат на їх зберігання, що сприяє кінець кінцем підвищенню рентабельності і поліпшенню фінансового стану підприємства.
Уповільнення часу обороту приводять до збільшення необхідної кількості оборотних коштів і додаткових витрат, а значить, до погіршення фінансового стану підприємства.
Швидкість обороту засобів – це комплексний показник організаційно-технічного рівня виробничо-господарської діяльності. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.
На тривалість знаходження засобів в обороті впливають чинники зовнішнього і внутрішнього характеру.
До чинників зовнішнього характеру відносяться сфера діяльності підприємства, галузева приналежність, масштаби підприємства, економічна ситуація в країні і пов'язані з нею умови господарювання підприємства.
Внутрішні чинники – цінова політика підприємства, структура активів, методика оцінки запасів.
Швидкість оборотності оборотного капіталу оцінюється за такими показниками, як:
1. Коефіцієнт оборотності, або швидкість обороту
;
де - коефіцієнт оборотності;
-виручка від реалізації продукції, робіт, послуг (тис.
грн.);
-середня величина оборотного капіталу (тис. грн.).
Коефіцієнт оборотності показує кількість повних оборотів (раз), що здійснюються оборотним капіталом за аналізований період часу. Із збільшенням показника прискорюється оборотність оборотних коштів, а значить ефективність використання