оборотних коштів поліпшується.
2. Тривалість одного обороту
;
де Д - тривалість одного обороту оборотного капіталу (у днях);
СО- середня величина оборотного капітал (тис. грн.);
- звітний період (у днях);
- виручка від реалізації продукції (тис. грн.).
Скорочення часу обороту, як вже наголошувалося, веде до вивільнення засобів з обороту, а його збільшення – до додаткової потреби в оборотних коштах.
3. Коефіцієнт закріплення оборотних коштів
;
де Ка - коефіцієнт закріплення оборотних коштів;
СО - середня величина оборотного капіталу (тис. грн.);
- виручка від реалізації продукції (тис. грн.).
Прискорення оборотності капіталу сприяє скороченню потреби в оборотному капіталі (абсолютне вивільнення), приросту об'ємів продукції (відносне вивільнення) і, значить, збільшенню отримуваного прибутку. В результаті поліпшується фінансовий стан підприємства, зміцнюється платоспроможність.
Аналіз дебіторської заборгованості має особливе значення в періоди інфляції, коли іммобілізація власних оборотних коштів стає особливо невигідною. Цей аналіз починається з розгляду її абсолютної і відносної величин дебіторської заборгованості.
Збільшення дебіторської заборгованості може бути викликане:
необачною кредитною політикою підприємства по відношенню до покупців, нерозбірливим вибором партнерів;
настанням неплатоспроможності і навіть банкрутства деяких споживачів;
дуже високими темпами нарощування об'єму продажів;
труднощами в реалізації продукції.
Різке скорочення дебіторської заборгованості може бути наслідком негативних моментів у взаєминах з клієнтами (скорочення продажів в кредит, втрата споживачів продукції).
Вельми актуальне питання про зіставлення дебіторської і кредиторської заборгованості.
Багато аналітиків вважають, що якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, то підприємство раціонально використовує засоби, тобто тимчасово привертає в оборот засоби більше, ніж відволікає з обороту. Бухгалтери відносяться до цього негативно, тому що кредиторську заборгованість підприємство зобов'язане погашати незалежно від стану дебіторської заборгованості. У світовій обліковий-аналітичній практиці зіставленню дебіторської і кредиторської заборгованості приділяють постійну увагу. Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовуються наступні показники:
1. Оборотність дебіторської заборгованості
;
де -коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
(число оборотів);
-виручка від реалізації продукції (тис. грн.);
-середня величина дебіторської заборгованості (грн.).
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Якщо при розрахунку коефіцієнта виручка від реалізації вважається по переходу права власності, то збільшення коефіцієнта означає скорочення продажів в кредит, а його зниження свідчить про збільшення об'єму кредиту, що надається.
2. Період погашення дебіторської заборгованості
;
де Длдз тривалість погашення дебіторської заборгованості
(дні);
-звітний період (у днях);
-коефіціент оборотності дебіторської
заборгованості (число оборотів).
Чим довше триває період погашення, тим вишщий ризик її непогашення. Цей показник слід розглядати по юридичних і фізичних особах, видах продукції, умовах розрахунків.
Існують деякі загальні рекомендації управління дебіторською заборгованістю:
встановити контроль за станом розрахунків з покупцями;
з метою зменшення ризику несплати одним або декількома крупними покупцями слід по можливості розширити круг покупців;
стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створить загрозу фінансовій стійкості підприємства і залучення додатково дорогих джерел фінансування;
використовувати надання знижок при довгостроковій оплаті.
Ділова активність компанії характеризується, перш за все показниками інтенсивного використання ресурсів, періодом їх оборотності, витратам і отриманим прибутком за період. Розглянемо основні показники рентабельності:
1. Рентабельність активів (майна) - показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи;
;
де - рентабельність активів (майна);
- прибуток; що залишається у розпорядженні підприємства (чиста
прибуток);
- середня величина активів (валюта балансу).
2. Рентабельність поточних активів - показує, скільки прибутків отримує підприємство з одної гривні , вкладеної в поточні активи;
;
де Рпа - рентабельність поточних активів;
- прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства
(чистий прибуток);
- середня величина поточних активів.
3. Рентабельність інвестицій – показник, що відображає ефективність використання засобів, інвестованих в підприємство. У країнах з розвиненою економікою цей показник виражає оцінку майстерності управління інвестиціями;
;
де Рі - рентабельність інвестицій;
- загальна сума прибутку за період;
- середня величина власного капіталу;
ДЗ- середня величина довгострокових зобов'язань.
4. Рентабельність власного капіталу - відображає відношення прибутку до власного капіталу;
;
де Рск - рентабельність власного капіталу;
- прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства
(чистий прибуток);
- середня величина власного капіталу.
5. Рентабельність основної діяльності - показує, яке відношення прибутку від реалізації продукції основного виду діяльності до суму витрат на виробництво;
;
де - рентабельність власного капіталу;
- прибуток від реалізації;
- витрати на виробництво продукції.
Рентабельність продажів можна збільшити шляхом підвищення цін на пропоновані послуги або зниженням витрат при їх реалізації. Проте ці способи ефективні в короткостроковому періоді і недостатньо надійні в довгостроковій перспективі. Найбільш послідовна політика компанії, що відповідає цілям зміцнення фінансового положення, полягає в тому, щоб збільшити виробництво і реалізацію послуг, необхідність яких визначена попитом на ринку авіаперевезень.
Розділ 3.Розробка заходів з підвищення ефективності діяльності підприємства
Інтеграція України до Всесвітньої туристської організації потребує здійснення комплексу заходів, спрямованих на вдосконалення методики обліку витрат і калькулювання собівартості туристського продукту, поліпшення якості обслуговування туристів, приведення нормативно-законодавчої бази у відповідність до міжнародних вимог і стандартів. В сучасних ринкових умовах господарювання та жорсткої конкуренції на підприємствах туристської галузі зростає роль обліку витрат і калькулювання собівартості туристського продукту. Визначення основних напрямів підвищення якості обслуговування туристів та зниження вартості туристського ваучеру неможливе без удосконалення систем обліку і контролю за витратами, які забезпечують менеджерів і керівників належною інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень. З метою подальшого розвитку туризму в Україні прийнято постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки” від 29 квітня 2002 р. № 583, в якій особливу роль відведено провадженню ефективної інноваційної діяльності, а також підвищенню якості обслуговування та розширенню переліку туристських послуг. Потреба в подальшому економічному розвитку підприємств туристської галузі України зумовлена тим, що сьогодні вже недостатньо лише надавати певний перелік туристських послуг, потрібно виробляти турпродукт високої якості з конкурентоспроможною ціною. Вивчення та